Існує велика кількість даних, отриманих в результаті проведених досліджень за участю пацієнтів, які мали шкірні прояви при системному червоному вовчаку, що настійно рекомендують ефективний захист від ультрафіолетового впливу із застосуванням сонцезахисних кремів та відмова від куріння.
В атипових або рефрактерних випадках слід розглянути діагностичну біопсію шкіри.
У даній публікації на estet-portal.com розглянемо терапію, яку призначають пацієнтам зі специфічними проявами при ВКВ.
- Терапія першого ряду шкірних проявів при системному червоному вовчаку
- Особливості застосування талідоміду для лікування системного червоного вовчака
- Імуносупресивні лікарські засоби для лікування системного червоного вовчаки
Терапія першого ряду шкірних проявів при системному червоному вовчаку
Терапія першого ряду шкірних проявів при системному червоному вовчаку охоплює місцеві лікарські засоби:
- глюкокортикоїди та/або інгібітори кальциневрину;
- протималярійні засоби з системним глюкокортикостероїдами або без них (останні в початковій дозі, залежно від тяжкості ураження шкіри).
Читайте нас у Instagram!
Гідроксихлорохін має перевагу перед хлорохіном у зв'язку з його ефективною дією і, можливо, набагато меншим ризиком токсичної дії на сітківку.
У разі неадекватної реакції (відповіді) або наявності токсичної ретинопатії, хінакрин (мепакрин) дозволено застосовувати як додаткову терапію.
Хоч хінакрин поки недоступний у кількох країнах світу, він є альтернативним варіантом.
Не існує досліджень, які б вивчали токсичну дію хінакрину на сітківку за допомогою більш чутливих методів скринінгу, проте за наявними даними ретинопатію не можна вважати побічною дією хінакрину.
Значна частина (майже 40%) пацієнтів не реагують на терапію першого ряду.
У цьому випадку рекомендується додати метотрексат.
До інших лікарських засобів відносять:
- ретиноїди;
- дапсон;
- мофетилу мікофенолат;
- натрію мікофенолат із шлунково-розчинною оболонкою.
Білімумаб та ритуксімаб також показали ефективність при слизово-шкірних проявах системного червоного вовчаку та ураженнях кожи.
Особливості застосування талідоміду для лікування системного червоного вовчака
Талідомід ефективний при різних підтипах шкірних уражень.
У зв'язку з протипоказаннями в період вагітності, ризиком незворотної полінейропатії та частими рецидивами при відміні лікарських засобів талідомід слід розглядати лише як «рятувальну» терапію у пацієнтів, у яких кілька попередніх препаратів були неефективними.
Чим небезпечні сонячні промені? Актинічний кератоз
Алгоритм лікування різних підтипів шкірних проявів при системному червоному вовчаку опублікувала Європейська група дерматологів (European group of Dermatologists) під керівництвом Європейського дерматологічного форума (European Dermatology Forum). >
Імуносупресивні лікарські засоби для лікування системного червоного вовчака
Дальше введення імуносупресивних лікарських засобів сприяє більш швидкому зниженню дози глюкокортикоїдів і може запобігти загостренню хвороби.
Вибір лікарського засобу залежить від:
- переважних проявів захворювання;
- віку;
- дітородний потенціал пацієнта;
- безпеки;
- вартості.
Метотрексат та азатіоприн слід розглянути у пацієнтів з поганим контролем симптомів після спроб застосування глюкокортикоїдів та гідроксихлорохіну, або, коли малоймовірно, що лише гідроксихлорохіну буде достатньо.
>
Опубліковані дані зазвичай схиляють до призначення метотрексату, ніж азатіоприну, але застосування останнього дозволено в період вагітності.
Мофетилу мікофенолат є потужним імунодепресантом, який ефективний при ниркових та непочечних проявах системного червоного вовчака.
У недавньому рандомізованому відкритому дослідженні з ВКВ без уражень нирок, натрію мікофенолат із шлунково-розчинною оболонкою мав переваги порівняно з азатіоприном у досягненні ремісії та зменшенні вираженості загострень.
Однак його тератогенний потенціал (потрібно припинити застосування принаймні за 6 тижнів до зачаття), а також висока вартість порівняно з азатіоприном є обмеженнями для його рекомендацій жінкам репродуктивного. віку з непочечними проявами системного червоного вовчака.
Вроджені та набуті захворювання шкіри, сальних та потових залоз у дитячому віці
Циклофосфамід необхідно розглядати при захворюваннях, які загрожують ураженням органів (особливо ниркові, серцево-легеневі або психоневрологічні розлади), і застосовувати лише як рятувальну терапію при рефрактерному системному червоному вовчаку.
У зв'язку з його гонадотоксичною дією слід з обережністю застосовувати жінкам та чоловікам репродуктивного віку.
Одночасне застосування аналогів гонадотропін-рилізинг-гормону послаблює виснаження яєчникового резерву, що має зв'язок з терапією циклофосфамідом та рекомендовано пацієнткам у передменопаузальний період.
Поділіться:
Додати коментар