Вірус Епштейна-Барр є дволанцюжковим ДНК-вірусом, належить до сімейства вірусів герпесу і є основною причиною інфекційного мононуклеозу.
Симптоми інфекційного мононуклеозу, так званої залізистої лихоманки, зазвичай виявляються від 4 до 7 тижнів після інкубаційного періоду і включають лихоманку, лімфаденопатію та фарингіт.
Дізнайтеся на estet-portal.com як розпізнати інфекційний мононуклеоз та уберегти себе від важких вірусних ускладнень.
Поширеність вірусу Епштейна–Барр
Вже давно відомо, що вірус Епштейна-Барр бере участь не тільки у розвитку інфекційного мононуклеозу, але й інших хвороб, таких як лімфопроліферативні захворювання, синдром хронічної втоми, системний червоний вовчак, розсіяний склероз, а також інші аутоімунні захворювання.
>Читайте нас у Instagram!
>Підраховано, що вірус Епштейна-Барр асоціюється з розвитком близько 200000 злоякісних новоутворень у всьому світі щорічно, що зумовило зростання інтересу до вакцини проти вірусу.
Ганцикловір у лікуванні цитомегаловірусної інфекції
Лікарі стикаються із захворюванням, викликаним вірусом Епштейна-Барр, в основному у дітей та пацієнтів підліткового віку. Щороку лікарі діагностують такі хвороби у мільйонів людей і дають поради щодо лікування, включаючи обмеження фізичної активності. Досить багато випадків потребує додаткової діагностики та лікування через ускладнення мононуклеозу.
Таким чином лікарям необхідно вміти розпізнавати ознаки інфекційного мононуклеозу, проводити диференціальну діагностику, оцінювати ризики ускладнень та давати рекомендації для кожного пацієнта.
Механізм передачі інфекційного мононуклеозу
90% випадків інфекційного мононуклеозу спричинені вірусом Епштейна-Барр, решта 10% − цитомегаловірусом, вірусом герпесу 6-го типу та вірусом простого герпесу 1-го типу. Вірус Епштенйа-Барр виявляється у слині і, отже, передається через поцілунки, спільне харчування тощо. Пікові рівні наявності вірусу у слині спостерігаються у гострій фазі мононуклеозу, і пацієнти можуть бути дуже контагіозними до 180 днів після появи симптомів.
Інкубаційний період триває приблизно 6 тижнів, що надалі викликає клінічну картину інфекційного мононуклеозу або призводить до латентної інфекції в уражених В-лімфоцитах і зв'язується з різними ВЕБ-асоційованими лімфопроліферативними станами, такими як лімфома Ходжкін та лімфома Ходжкін.
Збільшення шийних лімфатичних вузлів: ставимо діагноз правильно
Клінічна картина інфекційного мононуклеозу
Симптоми інфекційного мононуклеозу залежать від віку пацієнта. У дітей раннього віку рідко розвиваються клінічні ознаки інфекційного мононуклеозу, тоді як до 70% підлітків та дорослих мають класичну тріаду симптомів, які продовжуються приблизно від 2 до 4 тижнів у вигляді лихоманки, фарингіту та шийної лімфаденопатії з лімфоцитозом.
Спільними проявами інфекційного мононуклеозу є білий ексудат на мигдаликах, іноді навіть покриває мову, а також петехії на небі, які були зареєстровані у 50% випадків, гепатоспленомегалія та гепатит.
Приблизно у 75% випадків спостерігається підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) у крові та приблизно у 5-10% випадків може виникати жовтяниця внаслідок дифузного пошкодження паренхіми печінки. Спленомегалія може бути непомітною при фізикальному обстеженні, але ультразвукова оцінка розміру селезінки при гострому інфекційному мононуклеозі підтверджує, що у всіх хворих розвивається різного ступеня спленомегалія.
Пацієнтам з інфекційним мононуклеозом рекомендується обмежувати фізичну активність протягом 1 місяця після появи симптомів для зниження ризику розриву селезінки.
Отже, «класичний» пацієнт з неускладненим інфекційним мононуклеозом має пропасницю, фарингіт, шийну лімфаденопатію, лімфоцитоз, петехії на небі, гепатоспленомегалію з підвищенням АЛТ.
Специфічна діагностика мононуклеозу
Наступним кроком у діагностиці інфекційного мононуклеозу має бути розгорнутий аналіз крові, а також тест на гетерофільні антитіла. Близько 85% пацієнтів з інфекційним мононуклеозом, пов'язаним з вірусом Епштейна-Барр, матимуть позитивний тест на гетерофільні антитіла, але їх кількість не може бути більшою за їх рівень виявлення протягом першого тижня симптомів. Це може призвести до хибнонегативного показника на рівні 25% випадків у цей період.
Однак тест на гетерофільні антитіла має високу чутливість та специфічність і вважається найкращим початковим діагностичним тестом для інфекційного мононуклеозу, але приблизно 10% пацієнтів з інфекційним мононуклеозом мають негативний результат.
У цих випадках у гострій фазі тест на антитіла до капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр (Viral Capsid Antigen - VCA) IgM має діагностичне значення. Додаткове тестування на антитіла до ядерного антигену ВЕБ (Epstein – Barr Virus Nuclear Antigen – EBNA) може допомогти розрізнити гостру та хронічну інфекцію. Тести на антитіла до VCA та EBNA мають більш високу чутливість та специфічність.
Синдром жовтяниці при інфекційних захворюваннях: причини та діагностика
Поки не існує специфічного лікування інфекційного мононуклеозу. Рекомендовано призначення симптоматичної терапії для поліпшення стану, також призначають анальгетики, антипіретики, питво та відпочинок.
У Кокрейнівському огляді вчені дійшли висновку, що ефективність противірусних засобів (ацикловір, валацикловір) при гострому інфекційному мононуклеозі ще не має достатньої доказової бази.
Інфекційний мононуклеоз: сучасні методи діагностики захворювання
Поділіться:
Додати коментар