Основные подходы к лечению аллергического дерматита

Головними основними терапії будь-яких алергодерматозів є:

  • комплексність;
  • індивідуальний підхід;
  • облік основних патогенетичних ланок захворювання;
  • аналіз особливостей його клінічних проявів.

Алергодерматози (у тому числі алергічний дерматит), навіть якщо вони починаються гостро, часто набувають хронічного перебігу, а, отже, потребують не тільки лікування в період загострення, а й постійному контролю над перебігом захворювання запобігання рецидивів і подовження ремісії.  

Дізнайтеся у статті на estet-portal.com про основні підходи до лікування алергічного дерматиту на практиці лікаря-дерматолога.

Неспецифічне лікування алергічного дерматиту

Комплексне лікування алергодерматозів передбачає не тільки елімінацію алергенних та неалергенних тригерів, медикаментозну системну та зовнішню терапію, але й дотримання режиму дня та дієти.

Читайте нас у Instagram!

Дані заходи включають:

  • виключення з харчування продуктів-алергенів та продуктів-гістамінолібераторів;
  • усунення супутньої патології (алергічного риніту, бронхіальної астми, алергічного гастриту та ентериту, неалергічної патології шлунково-кишкового тракту, патології нервової системи тощо);
  • фізіотерапія;
  • фототерапія;
  • санаторно-курортне лікування;
  • косметологічний догляд за шкірою;
  • санітарно-гігієнічні заходи за місцем проживання та роботи.

Про що свідчить сверблячка шкіри

Лікування алергодерматозів (у тому числі алергічного дерматиту) потрібно починати не з медикаментозних заходів, а з навчання пацієнта та його родичів.

Для цього в лікувально-профілактичних закладах педіатричного, алергологічного та дерматологічного профілю необхідно створювати відповідні школи для пацієнтів, де фахівці будуть проводити консультації, надавати рекомендації щодо режиму дня, формування «правильних» гіпоалергенних умов вдома та на роботі (навчання), особливостей харчування.

Дуже важливим етапом терапії алергічного дерматиту є консультації психологів та відповідне психотерапевтичне лікування, що дозволить значно покращити якість життя хворих х.

My default image

Системна терапія алергічного дерматиту

Системна терапія алергодерматозів передбачає застосування:

  • антигістамінних препаратів (I-III поколінь);
  • мембраностабілізуючих засобів;
  • неспецифічна гіпосенсибілізуюча терапія (тіосульфат натрію, хлорид кальцію, глюконат кальцію);
  • вітамінів;
  • препаратів, що впливають на нервову систему (седативних засобів, а іноді транквілізаторів, нейролептиків, антидепресантів);
  • засобів, які нормалізують функціонування шлунково-кишкового тракту (гепатопротектори, ферменти підшлункової залози, антигельмінтні засоби тощо).

Сучасний погляд на бульозний епідермоліз

Враховуючи системність порушень мікробіоценозу (зміни мікрофлори шкіри у хворих на алергодерматози, не тільки в місцях ураження, а й на візуально здоровій шкірі, а також дисбактеріоз кишечника), особливе місце в лікуванні захворювання серед груп препаратів, що впливають на роботу шлунково-кишкового тракту, займають пробіотики.

Перспективним також є застосування антиоксидантів, нейропротекторних засобів, ноотропних препаратів у системній терапії хворих хронічними алергодерматозами.

My default image

Вважається, що важливу роль у лікуванні хронічних алергічних захворювань мають відігравати також такі засоби:

  • капіляростабілізуючі;
  • антигіпоксична;
  • антиагрегантні;
  • гіполіпідемічні;
  • загальнозміцнюючі.

За наявності показань (наприклад, при одночасному вторинному або первинному інфекційному процесі) виникає необхідність у призначенні антибактеріальних або протигрибкових засобів.

Крім того, при різних порушеннях роботи імунної системи можливе застосування (за суворими показаннями) імуномодулюючих або імуносупресивних препаратів (наприклад, циклоспорина А).

У випадках тяжкого перебігу алергічного дерматиту до терапії додають системні кортикостероїдні препарати.

Зовнішнє лікування алергічного дерматиту

При цьому зовнішня терапія повинна бути спрямована на усунення запалення шкіри та пов'язаних з ним об'єктивних та суб'єктивних клінічних проявів захворювання, відновлення бар'єрних функцій шкіри − регрес сухості шкірних покривів.

У зовнішньому лікуванні алергодерматозів взагалі та алергічного дерматиту зокрема використовують широкий арсенал різноманітних засобів:

  • ГКС;
  • селективні інгібітори кальциневрину;
  • топічні антигістамінні препарати;
  • емоліенти;
  • кератолітичні;
  • кератопластичні;
  • епітелізуючі засоби.

Як розпізнати мікробну екзему

В умовах приєднання інфекційного фактора призначають також антибактеріальні, протигрибкові, антисептичні топічні препарати.

Під час загострення будь-якого алергодерматозу засобом вибору зовнішньої терапії є топічні кортикостероїди, але вони мають величезний спектр несприятливих побічних дій.

Саме тому після регресу гострих запальних явищ слід переходити до використання селективних інгібіторів запальних цитокінів, емоліентів, фітопрепаратів.

Селективні інгібітори запальних цитокінів, емоліенти, фітопрепарати, на відміну від кортикостероїдів, можна використовувати протягом тривалого часу, тому що вони якісно забезпечують подальший регрес висипань, свербежу, сухості шкіри, відновлення її бар'єрних функцій.

Революція у сфері ін'єкційної косметології

 

 

 

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити