Загалом у популяції камені із сечової кислоти становлять 10-15% усіх видів ниркових каменів, проте у хворих на цукровий діабет цей показник збільшується до 60%. Рівень захворюваності на уратний нефролітіаз у різних країнах варіює від 5 до 40%. Класичними факторами ризику розвитку каменів сечової кислоти в нирках є гіперурикемія, зниження об'єму діурезу та кисла реакція сечі.
Дізнайтеся у статті на estet-portal.com чому підвищується рівень сечової кислоти і які підходи до терапії цього стану існують.
- гіперурикемія, як фактор ризику розвитку уратного нефролітіазу
- механізми ураження нирок при гіперурикемії
- основні підходи до терапії гіперурикеміїі її наслідків
Гіперурикемія як фактор ризику розвитку уратного нефролітіазу
Внаслідок збільшення концентрації сечової кислоти в плазмі крові збільшується також її виділення із сечею (гіперурикозурія), тому гіперурикемія безпосередньо пов'язана з розвитком уратного нефролітіазу.
Читайте нас у Instagram!
Мочекислий нефролітіаз частіше зустрічається у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, ожирінням або метаболічним синдромом у порівнянні з пацієнтами без таких захворювань.
Гострий цистит: найчастіша жіноча проблема
Ця закономірність пояснюється тим, що для вищезгаданих патологічних станів характерна надмірно кисла реакція сечі, яка призводить до осадження та кристалізації сечової кислоти. Наявність конкрементів у нирках призводить до утруднення відтоку сечі, що зумовлює розвиток хронічного запального процесу і, як наслідок, прогресування хронічної хвороби нирок, особливо у пацієнтів із супутніми захворюваннями, що супроводжуються тим чи іншим ураженням сечовидільної системи.
Механізми ураження нирок при гіперурикемії
До факторів ризику розвитку сечокислого нефролітіазу відносять: захворювання та стани, пов'язані з розвитком гіперурикемії та подальшою гіперурикозурією, генетично детерміновані ензімопатії (первинна подагра), підвищений розпад ДНК клітин (масивне ураження тканин, пухлини) лімфопроліферативні захворювання), В12 дефіцитна анемія, особливості харчування; прийом лікарських засобів (саліцилатів, діуретиків, цитостатиків та ін), тривале голодування; надмірні фізичні навантаження; захворювання та стани, що супроводжуються низьким рівнем рН сечі.
Ураження нирок при системному червоному вовчаку: медикаментозна терапія
Загальні рекомендації щодо терапії гіперурикемії включають: зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням; підвищення фізичної активності обмеження вживання білкових продуктів тваринного походження (м'яса, риби та птиці) у денній нормі 0,8 г/кг/добу та їх заміна свіжими фруктами та овочами; виключення вживання алкоголю; вживання достатньої кількості рідини; лікування та компенсація супутніх захворювань.
Основні підходи до терапії гіперурикемії та її наслідків
При підвищенні кислотності сечі в ній збільшується рівень розчинних уратів та зменшується рівень сечової кислоти. Цитратна терапія рекомендована при спробі розчинити уратне каміння та пацієнтам, які проходять ударно-хвильову літотрипсію, з метою розчинення залишкових фрагментів після процедури.
Потенційно небезпечним ефектом цитратної терапії є гіперкаліємія, тому її слід з обережністю застосовувати у хворих на ЦД, у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів, а також у осіб зі зниженою швидкістю клубочкової фільтрації. Необхідно провести контроль рівня калію у сироватці крові через 2-4 тижні від початку лікування.
Те, чого бояться чоловіки: діагностика та лікування орхоепідимиту
Як було зазначено вище, для профілактики маніфестації та прогресування захворювань, асоційованих зі станом гіперурикемії, важливо вчасно та правильно розпочати антигіперурикемічну терапію. Підвищення рівня сечової кислоти в крові з подальшою гіперурикозурією, що поєднується з низьким рівнім рН сечі та зниженим діурезом, ─ основа патогенезу уратного нефролітіазу.
Чому виникає і як лікувати стриктуру уретри
Алопуринол ─ перший розроблений інгібітор ксантиноксидази, який протягом тривалого часу застосовували для корекції гіперурикемії. Однак цей препарат має ряд недоліків, зокрема такі побічні реакції, як реактивні напади подагри, васкуліт, гепатит, прогресуюча ниркова недостатність та ін. Серед нових антигіперурикемічних препаратів слід відзначити фебуксостат, терапевтична дія якого пов'язана зі зниженням концентрації сечової кислоти у сироватці крові шляхом потужного селективного інгібування ксантиноксидази.
Ще більше корисної інформації на нашомуYouTube-каналі:
Поділіться:
Додати коментар