Найчастіше течі дерматиту мають стертий характер, запалення пов'язане з інфікуючим агентом, визначення якого викликає труднощі.
Однією з найбільш застосовуваних у дерматологічній практиці препаратів локальної дії є топічні глюкокортикоїди, причиною чого є широке охоплення патогенетичних цілей та гарна вивченість як позитивних, так і негативних векторів дії.
Дізнайтеся у статті на estet-portal.com всі особливості застосування топічних глюкокортикоїдів у дерматології.
Механізм дії топічних глюкокортикоїдів
Згідно з теорією, яка виникла в 70-х роках ХХ століття, проникаючи в клітину, глюкокортикоїди зв'язуються з цитозольними рецепторами, утворюючи комплекс, який, переміщаючись у ядро, активує експресію генів, що відповідають за синтез білків із протизапальною дією.
>Читайте нас у Instagram!
>Однак пізніше вчені встановили, що гормон-рецепторні комплекси пов'язуються з факторами транскрипції, які активуються внаслідок впливу медіаторів запалення продуктів вільно-радикального окислення, токсинів, вірусів, результатом чого є зменшення продукції в клітині рівня протизапальних цитокінів, ферментів, ендоліну- 1, молекул адгезії тощо.
Що повинен знати дерматолог про кропив'янку у дітей
Нещодавно доведено здатність глюкокортикоїдних та глюкокортикостероїдних рецепторів взаємодіяти з утворенням гетеродимеру, що зумовлює можливість існування різних варіацій та біологічних ефектів глюкокортикостероїдів залежно від співвідношення їх концентрації у фізіологічних та патологічних умовах.
Біологічні ефекти глюкокортикоїдів
Препарати глюкокортикостероїдів ефективно усувають алергічні та запальні реакції завдяки:
1) Судинозвужувальний ефект, блокування міграції лімфоцитів і макрофагів, а також вивільнення цитокінів та інших медіаторів запалення;
2) Властивості глюкокортикостероїдів блокувати метаболізм арахідонової кислоти − вихідного продукту каскаду різних ферментативних окисно-відновних реакцій;
3) Ефекту глюкокортикоїдів придушення активності гіалуронідази, стабілізації лізосомальних мембран клітин епідермісу.
Основні фактори ризику розвитку меланоми
Згідно з класифікацією Miller & Munro, залежно від активності протизапальної дії препарату, топічні глюкокортикоїди (глюкокортикоїди + мінералокортикоїди) можна розділити на:
1. Глюкокортикостероїди з низькою активністю (клас 1 − слабкі): гідрокортизону ацетат, преднізолон, а також комбіновані препарати, що містять гідрокортизон та преднізолон;
2. Глюкокортикостероїди з помірною активністю (клас 2 – помірно сильні): тріамцинолону ацетонід, аклометазону дипропіонат, дезоксиметазон, мазіпредон, преднікарбат та ін;
3. Активні глюкокортикостероїди (клас 3 − сильні): амцинонід, бетаметазон валерат, бетаметазон дипропіонат та ін;
4. Високоактивні глюкокортикостероїди (клас 4 − надсильні): галобетазолу пропіонат, гальцинонід, дифлоразону діацетат та ін.
Відмінності лікарських форм глюкокортикоїдів
Ефективність лікування хворого з дерматитом залежить від адекватності підібраної лікарської речовини та форми препарату з урахуванням активності процесу, його глибини та індивідуальних характеристик пацієнта. Так, при ексудативних процесах рекомендують застосовувати топічні глюкокортикоїди 2-го класу середньої сили дії.
Новий антибіотик у лікуванні піодермії
Однак терапію дерматиту слід починати з найслабших, переходячи на активніші глюкокортикостероїдні препарати через 2-3 тижні за відсутності ефекту. При вторинному інфікуванні слід застосовувати комбіновані протимікробні засоби.
Застосування мазі забезпечує глибоке проникнення лікарського засобу, крему та лосьйону − більш поверхневе. При хронічних процесах рекомендовано застосування мазей, гострих − крему, лосьйону, емульсії. При надмірній кількості та частоті застосування препарату або неправильному способі застосування можливий розвиток побічних реакцій. Тому важливо детально пояснити пацієнтові спосіб нанесення препарату, зорієнтувавши його, як досягти оптимального дозування.
Терапевтична ефективність гістаміноблокаторів при екземі
Застосування мазей із топічними глюкокортикоїдами підвищує ризик виникнення поширеного побічного ефекту препаратів цієї групи − приєднання вторинної бактеріальної та грибкової інфекції. При цьому комбінація глюкокортикостероїдів із антисептиком знижує ймовірність розвитку ускладнень. На відміну від комбінації глюкокортикостероїду з антибіотиком поєднання такого препарату з антисептиком має широкий спектр дії.
Відкриття в області патогенезу атопічного дерматиту
Зазначено, що застосування традиційних мазей на жировій основі при гострих ексудативних процесах може сприяти збільшенню запалення. Гідрофільна основа з високою осмолярною активністю не викликає шкідливого впливу на тканини, поглинаючи ексудат і забезпечуючи контроль глибини проникнення глюкокортикодів, обмежуючи їх дію в осередку ураження.
Імунна функція шкіри на сторожі здоров'я та порядку організму
Поділіться:
Додати коментар