Меланома є 20-м за частотою видом ракових новоутворень у світі. Очікувані у 2020 році кількість нових випадків меланоми становить близько 301,7 тис., у 2040, за прогнозами, цей показник зросте до 466,9 тис. Загальна стандартизована за віком захворюваність на меланому складає 3,1 випадки, поширеність – 12,7 випадків на 100 тис. населення.
Щороку меланома стає причиною приблизно 60 тис. випадків смерті. Дізнайтесь у статті на estet-portal.com про причини, особливості перебігу та розвитку даного захворювання, а також основні методики лікування раку шкіри.
Меланома у структурі онкологічних захворювань
Слід зазначити, що меланома є надзвичайно небезпечним різновидом злоякісних новоутворень: згідно з даними міжнародної організації Skin Cancer Foundation, у США на частку меланоми припадає менше 4% випадків раку шкіри і одночасно понад 30% летальних наслідків внаслідок дерматологічних новоутворень.
>Читайте нас у Instagram!
>Згідно з іншими даними, ця пухлина є причиною понад 75% смертей внаслідок раку шкіри. Найважливішим, на думку деяких авторів, і єдиним негенетичним фактором ризику меланоми є ультрафіолетове (УФ) опромінення, яке призводить до утворення реактивних форм кисню під дією УФ-променів типу А та/або мутації ДНК під дією УФ-променів типу B. >
Метааналізи обсерваційних досліджень виявили, що особливо важливу роль у розвитку меланоми відіграють періодичне сонячне опромінення та наявність в анамнезі сонячних опіків, зате постійне опромінення (наприклад, під час роботи) зазвичай є захисним фактором (тільки не в осіб із дуже світлою шкірою) .
Імунна функція шкіри на сторожі здоров'я та порядку організму
Патогенез розвитку меланоми
Меланома, як і інші злоякісні новоутворення, виникає та прогресує шляхом накопичення генетичних мутацій, що ведуть до неконтрольованої проліферації клітин та інвазивного зростання. У більшості випадків генез меланом шкіри має характер лінійного процесу, який починається з появи вогнищ-попередників (доброякісних меланоцитарних невусів, диспластичних невусів), і поступово проходять стадії малігнізації від меланоми in situ до метастатичної меланоми різного ступеня агресивності.
Слід зазначити, що можливий також розвиток пухлини безпосередньо з трансформованих меланоцитів.
Серед усіх злоякісних новоутворень людини меланома характеризується одним із найвищих показників смертності, що пов'язано з метастатичним потенціалом цієї пухлини. Хоча повна резекція локалізованих меланом супроводжується лікуванням майже у всіх випадках, виживання пацієнтів із метастатичною меланомою досить низьке: середня тривалість життя після встановлення діагнозу варіює в межах 6-11 місяців.
Метастазування при раку шкіри
Метастазування є складним процесом, у якому важливу роль відіграє стан кровопостачання та лімфоттоку. Так, високий рівень васкуляризації асоціюється з прогресуванням меланоми. Меланома шкіри здатна метастазувати різними шляхами, вражаючи навколишні тканини, лімфатичні вузли та внутрішні органи. Меланоми слизових оболонок характеризуються більшою частотою метастазування, ніж шкірні (близько 12%) або меланоми ока (3%).
Так, у дослідженні G. Grozinger метастазування було зафіксовано у 58% хворих на меланому слизових оболонок.
Шляхи та терміни метастазування меланом шкіри добре вивчені. При первинних меланомах шкіри приблизно у половини пацієнтів метастазування починається з регіонарних лімфатичних вузлів. У свою чергу, для меланом слизових оболонок характерніші віддалені метастази.
Коли меланоцити стають ворогами: основні підходи до лікування гіперпігмент
Метастази меланом шкіри були зафіксовані у більшості органів і тканин, у тому числі в ділянках, нетипових для інших солідних пухлин. Найбільш типовою локалізацією одиночних віддалених метастазів є легкі (близько 25% випадків), мозок (14%), печінка (5%) та віддалені лімфатичні вузли (близько 10% випадків).
Дисеміноване метастазування відзначається у третині випадків. Ці знахідки підтверджуються дослідженнями автопсії, при яких типовим місцем метастазування виявилися легкі, рідше − печінка та мозок. Варто зауважити, що при первинній меланомі шкіри з віддаленим метастазуванням пацієнти з метастазами в легені мають кращий прогноз, ніж хворі з одиночними метастазами на інші ділянки або дисемінованим метастазуванням.
Ідентифікований фактор уповільнення старіння дермальних фібробластів
Медикаментозне лікування меланоми
Нещодавно прогноз для пацієнтів з метастатичною меланомою був дуже поганим: 5-річна виживання склала близько 6%, а медіана тривалості виживання − 7,5 місяців. Нині спостерігається стабільне зниження смертності від меланоми. Ця тенденція стійко корелює з впровадженням у 2011 році у клінічну практику інгібіторів BRAF-кінази.
Схильність до меланоми: причини переродження невусов
Інгібітори BRAF-кінази − Маленькі молекули, які можна розділити на 2 типи. Препарати I типу (вемурафеніб, добрафеніб, енкорафеніб) стабілізують кіназу в її активній конформації, фіксуючись в АТФ-зв'язувальній ділянці, зате інгібітори BRAF-кінази II типу є неконкурентним, тобто зв'язуються з гідрофобною ділянкою, прилеглий. Різниця у типі стабілізації супроводжується різницею в інгібіторній активності. Хоча вважалося, що інгібітори типу II мають більший потенціал гальмування BRAF, ці засоби не виправдали очікувань у лікуванні меланоми.
Препарати цієї групи зробили прогрес у лікуванні раку шкіри, зокрема меланоми. Про основні препарати та методики лікування меланоми читайте у статті на estet-portal.com. Залишайтеся з нами та будьте в курсі останніх відкриттів у світі естетичної медицини!
Небезпека меланоми повік: характерні симптоми та ефективне лікування пухлини
Поділіться:
Додати коментар