Внимание на лимфоузлы: симптомы пахового лимфогранулематоза

Розвиток багатьох хвороб протікає зі збільшенням лімфатичних вузлів.

Майже всі гострі процеси в організмі протікають з реакцією лімфовузлів у вигляді їх збільшення.

Але є захворювання, при яких уражаються лімфатичні вузли більшою мірою і в першу чергу.

Серед таких захворювань венерична лімфопатія, або паховий лімфогранулематоз, або тропічний бубон.

Збудником захворювання є хламідія.

Читайте далі на estet-portal.com про ознаки та клінічну картині пахвинного лімфогранулематозу.

Поширеність, причина та шляхи зараження пахвинним лімфогранулематозом

Паховий лімфогранулематоз найбільш поширений у субтропічному та тропічному кліматі, тобто серед жителів Австралії, Африки, Латинської Америки іАзії.

В останні роки паховий лімфогранулематоз став реєструватися і в інших країнах світу через розвиток туризму.

Лімфогранулематоз зустрічається, як правило, у молодих осіб, які ведуть активне статеве життя.

Зазначено, що захворювання частіше зустрічається у чоловіків, а саме у моряків, військових, мандрівників та гомосексуалістів.

Збудник пахового лімфогранулематозу - хламідія.

Але раніше, до проведення досліджень, вважалося, що хвороба має вірусне походження.

Шлях передачі інфекції – статевий, або контактний - через предмети інтимного користування.

Хламідія передається через ушкоджену шкіру абослизові оболонки геніталій. 

Епідеміологічно небезпечними є саме жінки, оскільки вони можуть бути інфіковані, але симптоми у них виявляються набагато пізніше.

Зараження відбувається або від хворої особи, або від носія пахового лімфогранулематоза.

Лімфодренаж: марнування часу або корисний інструмент косметолога

Клінічні прояви первинного періоду пахвинного лімфогранулематозу

Клінічні прояви пахового лімфогранулематозу починають проявлятися в середньому через 2 тижні.

Інкубаційний період коливається від кількох днів до кількох місяців.

Симптоматична картина поділена на 3 періоди лімфогранулематозу: первинний, вторинний і третинний.

My default image

Первинний період – характеризується появоюпервинного афекту у місці впровадження хламідій.

Первинний афект представлений ерозією або виразкою. Через кілька днів виразка гоїться, не залишаючи після себе жодного сліду.

Тому майже у всіх пацієнтів первинний період протікає непомітно і до лікаря вони не звертаються.

Локалізація первинного афекту може бути різною – пряма кишка, анус, уретра, зовнішні статеві органи, слизова оболонка губ, гортані або мигдалин (після орального статевого контакту та).

Читайте нас у Facebook!

Прояви вторинного періоду пахвинного лімфогранулематозу

Вторинний період розвивається на тлі поширення збудника по лімфатичних судинах.

У разі зараження лімфогранулематозом статевим шляхом, уражаються стегнові та пахвинні лімфатичні вузли з розвитком регіонарного лімфаденіту та лімфангіту.

Якщо первинний афект в області рота та гортані, уражаються шийні та піднижньощелепні лімфатичні вузли.

Симптоми розвиваються через 2-4 тижні після початкових симптомів.

У лімфатичному вузлі при паховому лімфогранулематозі розвиваються ознаки запальної реакції:

  • болючість лімфовузлів;
  • збільшення їх у розмірі;
  • набряк;
  • почервоніння шкіри;
  • підвищення місцевої температури.

З часом лімфовузли формуються в великі пухлини з бугристою поверхнею, втрачають рухливість через спаювання з тканинами, що підлягають. 

Після цього в лімфатичних вузлах йде процес гнійного розплавлення тканин вузла з формуванням свищів і виразок, через які виходить гнійний вміст назовні.

Гнійний процес може поширюватися на найближчі тканини з розвитком гнійного артриту, остеомієліту або піодермії.

Процес нагноєння супроводжується симптомами порушення загального стану:

  • озноб;
  • головний біль;
  • міалгія;
  • біль у суглобах;
  • підвищення температури тіла.

Ця стадія проходить із затиханням симптомів, лімфовузли зменшуються в розмірах, нориці піддаються рубцюванню.

Але інфекція поширюється на інші лімфатичні вузли і процес набирає нових обертів, що супроводжується наступним загостренням пахового лімфогранулематозу.

Протягом хвороби з загостреннями та затиханнями може тривати кілька років.

За відсутності лікування лімфогранулематоз розвивається і переходить у наступну стадію.

Збільшення шийних лімфатичних вузлів: ставимо діагноз правильно

Клінічні симптоми третинного періоду пахвинного лімфогранулематозу

Третичний період характеризується порушенням лімфообігу в органах малого тазу.

На цьому фоні розвивається геніторектальна слоновість та лімфостаз, що супроводжується порушенням функції органів малого тазу.

Третичний період пахового лімфогранулематозу характеризується появою виразок на органах малого тазу, які сприяють формуванню свищів.

При локалізації виразки в сечівнику може розвинутися стриктура уретри, що значно ускладнює процес сечовипускання, починається нетримання сечі. Виразки у прямій кишці сприяють розвитку парапроктиту, виразкового коліту або кишкової непрохідності.

Клінічний випадок складної діагностики  Т-клітинна лімфома шкіри

З якими захворюваннями проводять диференціальну діагностику лімфогранулематозу

Для підтвердження діагнозу пахового лімфогранулематозу проводять бакпосів виділень з уретри, прямої кишки, піхви, пунктату лімфатичного вузла.

Проводяться ІФА, РІФ та ПЛР – дослідження. З метою унеможливлення злоякісного новоутворення вузла проводять його біопсію.

Також необхідне проведення інших досліджень:

  • УЗД органів малого тазу;
  • УЗДГлімфатичних судин;
  • консультації суміжних фахівців.

Важливо провести диференціальну діагностику з такими захворюваннями:

Лікування пахового лімфогранулематозу здійснюється антибактеріальними препаратами у поєднанні із загальнозміцнюючими засобами.

У деяких випадках потрібно хірургічне втручання.

Лімфатична система організму: на варті всього організму

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити