Всі знають, що сифіліс є венерологічним захворюванням.
Як відбувається зараження
Зараження сифілісом переважно відбувається шляхом контакту здорової людини з хворим, значно рідше – шляхом непрямого контакту. Основна форма прямого контакту – статевий шлях. Також зараження може відбуватися за поцілунків, укусів і т.д. Необхідно наголосити на можливості прямого зараження медичного персоналу. Трепонеми можуть проникнути в організм навіть через дрібні ушкодження епідермісу, непомітні оку, а також через мацеровану слизову оболонку.
Розвиток хвороби
Інкубаційний період сифілісу триває приблизно 3-4 тижні. Іноді може скорочуватися до 15-10, котрий іноді до 8 днів. Але частіше спостерігається більш тривалий період – до 2-3 місяців та більше. Інкубаційний період закінчується з появою твердого шанкеру, коли починається первинний період захворювання.
Первинний період сифілісу триває 6-8 тижнів. Протягом цього періоду спірохети продовжують інтенсивно розмножуватися та поширюватися в організмі. Перші ознаки їхнього поширення з'являються наприкінці першого тижня після появи первинної хвороби – шанкеру, одночасно збільшуються регіональні лімфотичні вузли. Лімфоаденіт через властиву йому щільність носить назву склераденіту. Лімфоаденіт спочатку односторонній, але до кінця другого тижня стає двостороннім.
Тривалість існування шанкеру від моменту його виникнення до зникнення залежить від великої кількості факторів: ерозивної або виразкової форми, розмірів, глибини ураження, нілію або відсутності приєднання вторинної інфекції тощо. Нерідко твердий шанкер зникає тільки на вторинному періоді захворювання. На третій (рідше – на четвертому тижні) після появи шанкеру у хворих відбуваються реактивні зміни, насамперед у крові (позитивні серологічні реакції Вассермана та осадові реакції). На цій підставі первинний сифіліс ділять на первинний серонегативний та первинний серопозитивний.
На 5-6 тижні спостерігається поступальне збільшення всіх доступних пальпації лімфовузлів (поліаденіт).
До кінця первинного періоду сифілісу (в середньому – через 6 тижнів після появи первинної сифіломи) у більшості хворих з'являються загальні симптоми: нездужання, зниження апетиту, підвищена стомлюваність, головний біль, ломота в кістках та суглобах, підвищення температури тіла. Часто хворі на первинний сифіліс скаржаться на виникнення болю в області потилиці у зв'язку з подразненням мозкових оболонок. Рідше розвиваються гастроентерити та жовтяниця.
При відсутності лікування у хворих на сифіліс через 6-8 тижнів після виникнення твердого шанкеру з'являються симтоми вторинного періоду – множинні висипання на шкірі та слизових оболонках, поліаденіт та позитивні серологічні реакції. Якщо хворий на вторинний сифіліс не лікуватися, цей період може затягтися на 2-4 роки. Перебіг сифілісу у вторинному періоді характеризується хвилеподібним перебігом:
- поліморфні висипання за кілька тижнів зникають;
- якийсь час спостерігається повна відсутність зовнішніх ознак захворювання;
- настає рецидив висипань, які матимуть свої особливості;
- через певний період висипання самостійно зникають.
Третичний період сифілісу найчастіше виявляється після прихованого перебігу захворювання різної тривалості, тобто через певний проміжок часу після останнього рецидиву вторинного періоду. Тривалість прихованого періоду в одних випадках триває 2-3 роки, а в інших – 5-6 років. Прояви третинного сифілісу можуть спостерігатися і в більш ранні терміни.
Небезпечним джерелом зараження вважаються хворі з первинними та вторинними проявами сифілісу на шкірі та слизових оболонках. Вважається, що слина хворого на сифіліс містить бліді трепонеми, а заразна тільки коли у хворих є специфічні ураження слизової оболонки порожнини рота. Однак у літературі є відомості, що в деяких випадках трепонеми можуть змішуватися зі слиною, проникаючи в ротову порожнину слизову оболонку за відсутності видимих специфічних поразок.
Особливості розвитку сифілісу зводяться до хвилеподібної течії, обумовленої зміною активних проявів хвороби, періодами прихованого стану різної тривалості та поступовою, послідовною зміною клінічних та паталогоанатомічних змін, які з розвитком захворювання набувають більш вираженого та тяжкого перебігу.
У сифілісі необхідно розрізняти такі періоди: інкубаційний, первинний, вторинний, третинний (гумозний).
Слід зазначити, що в деяких випадках прояви сифілісу настільки невиразні або мало помітні, що хворі не знають про своє захворювання протягом багатьох років. У таких людей захворювання виявляється під час обстеження. Прихований сифіліс поділяється на ранній латентний (тривалість більше 2 років після зараження) у людей, яких обстежують як партнерів хворих на заразні форми або виявлені при вассерманізації, і пізній латентний, який випадково визначається в серореакціях, особливо у жінок з мертвонародженими та викиднями.
>Автор: Стоянова Олена
Поділіться:
Додати коментар