Злоякісна лімфопроліферативна хвороба щитовидної залози називається лімфомою. Виділяють первинне та вторинне ураження тканини щитовидної залози. Первинне ураження становить до 8% усіх пухлин щитовидної залози. Вторинне ураження проявляється при інших ураженнях, при розвитку таких лімфоїдних уражень, як лейкемія та лімфома. Лімфома щитовидної залози вражає в 3 рази частіше за жінок, переважно у віці після 60 років.
Лімфома щитовидної залози. Причини цієї хвороби щитовидної залози
На сьогоднішній день доведено, що лімфома щитовидної залози з'являється на тлі такої хвороби щитовидної залози, як тиреоїдит Хашимото. Це підтверджується тим, що у 85% випадків виявлення лімфоми в анамнезі є аутоімунний тиреоїдит. Така хвороба щитовидної залози має бути підтверджена імунологічно та гістологічно. Допускається, що у процесі тривалої стимуляції антигенами лімфоцитів залози вони трансформуються у лімфому.
При виявленні лімфоми у пацієнта, у якого в анамнезі немає аутоімунного тиреоїдиту, причинним чинником вважають іонізуючу радіацію, віруси, хімічні канцерогени та несприятливі умови довкілля, які, безперечно, впливають на розвиток хвороб щитовидної залози.
Лімфома має швидке зростання з утворенням дифузних вузлів. Ці вузли дуже збільшують розмір щитовидної залози, займаючи її значну частину. Часто до патологічного процесу залучаються і лімфатичні вузли. Як правило, лімфома щитовидної залози розвивається на тлі гіпотиреозу.
Симптоми небезпечної хвороби щитовидної залози – лімфоми
Розвиток лімфоми відбувається за короткий термін і характеризується швидким розростанням тканини щитовидної залози. Збільшення у розмірі щитовидної залози пацієнти помічають самі та звертаються до лікаря для виявлення хвороб щитовидної залози. Освіта має дерев'яну щільність і часто відбувається одностороння поразка. Пальпаторно лімфома не зміщується щодо інших анатомічних структур.
Зростання лімфоми інфільтрує, за рахунок чого здавлюються навколишні тканини. Це призводить до інвазії та компресії сусідніх утворень. Таке зростання супроводжується парезом гортані, дисфонією, паралічем голосових складок, зміщенням стравоходу та трахеї.
При розвитку такої хвороби щитовидної залози, як лімфома, функція залози часто знижена, при цьому стан гіпотиреозу розвивається лише у половині випадків. Вже на початку зростання лімфоми відзначаються ознаки інтоксикації, лихоманки, сильне нічне потовиділення, кахексія, сильна слабкість, що наростає.
Діагностика та лікування щитовидної залози при лімфомі
Запідозрити утворення лімфоми може насамперед сам пацієнт через збільшення освіти та шиї загалом. Підтверджується діагноз за допомогою тонкоголкової аспіраційної біопсії, після якої проводять імунологічне та цитологічне обстеження біоптату.
Лікування щитовидної залози розпочинають після уточнення діагнозу. З метою уточнення діагнозу проводять біохімічний аналіз крові з визначенням рівня молочнокислої дегідрогенази та сечової кислоти, визначення титрів гормонів щитовидної залози.
Візуалізація пухлини здійснюється за допомогою методів УЗД, КТ, рентгенографії. У певних випадках для виключення метастазування в кістковий мозок виконують пункцію стерналу і трепанобіопсію.
Диференціальний діагноз проводять з раком щитовидної залози, аутоімунним тиреоїдитом та вузлами щитовидної залози.
Лікування щитовидної залози у пацієнта з лімфомою залежить від поширеності процесу та його морфології. За наявності локального типу лімфоми проводять тиреоїдектомію з лімфодисекцією, яка доповнюється поліхіміотерапією або променевою терапією. Після цього проводять імунокорекцію гіпопаратиреозу.
При поширеному вигляді лімфоми проводиться хіміотерапія або комбінована хіміопроменева терапія. Така комбінована терапія дозволяє досягти збільшення 5-річного виживання до 90% без рецидивів. Тому ця схема є стандартом у лікуванні щитовидної залози при лімфомі.
Поділіться:
Додати коментар