Гонорея – антропонозне інфекційне захворювання, спричинене грамнегативним диплококом Neisseria gonorrhoeae.
Останнім часом відзначається зростання захворюваності на гонорею, у тому числі й середовища розвинених країн.
У 2018 році надійшло повідомлення про виділення штамів Neisseria gonorrhoeae, які мають стійкість до більшості антибіотиків, що використовуються в лікуванні захворювання. Це ще раз нагадало лікарям про загрожування недоречного призначення антибактеріальних препаратів та актуальність проблеми антибіотикорезистентності у світі.
Докладніше про клінічну картину, лабораторну діагностику про принципи лікування гонореї читайте на estet-portal.com у цій статті.
Особливості етіологічного збудника гонореї - Neisseria gonorrhoeae
Етіологічною причиною розвитку гонореї є мікроорганізми Neisseria gonorrhoeae – грамнегативні бактерії, розташовані попарно і дещо нагадують кавові зерна.
Гонорея є захворювання, що передається статевим шляхом. Зараження можливе як при класичному сексуальному контакті, так і при анальному та оральному сексі. В останньому випадку захворювання може нагадувати ангіну.
Існує інтранатальний механізм передачі гонореї, що призводить до розвитку бленнореї у новонароджених. Сьогодні блінорея практично втратила свою актуальність внаслідок активної профілактики захворювання у пологових будинках.
Типові та атипові ознаки сифілісу: як вчасно розпізнати хворобу
Клінічні симптоми гонореї та можливі ускладнення захворювання
Клінічні симптоми гонореї розвиваються через 2-5 днів після зараження у чоловіків і трохи пізніше у жінок.
У наш час велику небезпеку широке поширення стертих і безсимптомних форм гонореї.
Маніфестний гострий перебіг гонореї характеризується наявністю вагінальних виділень гнійного характеру, болю при сечовипусканні у жінок, симптомів уретриту у чоловіків.
Інфекція має тенденцію до поширення та ураження яєчок, сечоводів, сечового міхура.
У багатьох випадках гонорея є причиною розвитку безпліддя.
Слідкуйте за нашими новинами у Facebook
Діагностика гонореї: полімеразна ланцюгова реакція та культуральне дослідження
Найбільш чутливим і специфічним методом діагностики гонореї є ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Матеріалом для дослідження можуть бути сеча (перша порція), а також патологічні виділення з уретри, шийки матки, глотки та прямої кишки.З огляду на широке поширення мікст-інфекції хламідійної та гонококової етіології, всім пацієнтам з підозрою на гонорею також рекомендується проводити специфічну діагностику хламідіозу.
Для визначення чутливості гонококів до антибактеріальних препаратів обов'язковим методом діагностики є культуральне дослідження. Забір матеріалу необхідно здійснити до призначення емпіричної антибактеріальної терапії.
М'який шанкер: збудник, симптоматика, лікувальні заходи
Лікування гонореї: міжнародні терапевтичні рекомендації
Згідно з міжнародними рекомендаціями, схема емпіричної антибіотикотерапії гонореї включає призначення одноразової внутрішньом'язової ін'єкції цефтріаксону в дозі 500 мг та перорального прийому азитроміцину в дозі 2г.
Лікування гонореї полягає у призначенні одноразової внутрішньом'язової ін'єкції цефтріаксону в дозі 500 мг та перорального прийому азитроміцину в дозі 2г.
При ускладненій гонореї необхідне призначення цефтріаксону в дозі 1 г один раз на день, тривалість лікування становить від 3 до 5 діб.
Через 3 тижні після лікування необхідно повторити тест на визначення нуклеїнової кислоти Neisseria gonorrhoeae. Важливо проводити лікування обох партнерів одночасно.Лікування гонореї антибіотиками групи фторхінолонів сьогодні не рекомендується внаслідок широкого поширення антибіотикорезистентних штамів бактерій.
Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Інфектологія». Вас також може зацікавити Невидимий ворог: тонкощі лікування хламідіозу
>Поділіться:
Додати коментар