Голодные игры или как возникает ацетонемический синдром

Ацетонемічний синдром — одне з найпоширеніших захворювань, що торкаються дитячої вікової групи, що проявляється повторними епізодами блювоти і чергується з періодами повного благополуччя. Виникає переважно у дітей віком від двох до 10 років. і характеризується гіперурикемією, ацетонурією та ацидозом.  Виразність змін, що спостерігаються при цьому синдромі, мотивує педіатрів добирати найефективніші схеми лікування. На estet-portal.com Ви зможете дізнатися про них детальніше у цій статті.

Як правильно діагностувати та лікувати ацетонемічний синдром

Перший ацетонемічний синдом виникає у дітей з конституційною схильністю до цього захворювання, що мають сечокислий діатез. Вторинний  проявляється на тлі захворювань травної, ендокринної системи, внаслідок голодування або емоційного перезбудження. Цей синдром зумовлений високою лабільністю нервової системи та метаболічних процесів. Будь-яке емоційне чи фізичне навантаження може стати провокаційним фактором прояву цього захворювання. Основні наслідки ацетонемічного синдрому - порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану.

Ацетонемічний синдром:
• & nbsp;  основні причини виникнення ацетонемічного синдрому;
•    швидка та точна діагностика ацетонемічного синдрому;
•    ацетонемічний синдром — як правильно надати допомогу?

Основні причини виникнення ацетонемічного синдрому

Ацетонемічний синдром виникає на тлі підвищеної активності ліполізу, внаслідок чого – печінка перевантажується великою кількістю жирних кислот. Незрілість ферментативних систем та підвищене навантаження призводять до того, що печінка не справляється з таким обсягом роботи. Внаслідок цього утворюється надмірна кількість кетонових тіл.

Кетони дратують слизову оболонку кишечника, що провокує біль у животі та блювання.

Кетонові тіла стають причиною розвитку ацидозу,  внаслідок чого розвивається гіпотензія та інші гемодинамічні порушення. Крім цього, ацетон токсично впливає на нервову систему та зумовлює компенсаторну гіпервентиляцію, що супроводжується запахом ацетону з рота.

My default image

Швидка та точна діагностика ацетонемічного синдрому

Для діагностики ацетонемічного синрому не потрібно багато чого. Кожна людина, яка зіткнулася з цим станом одного разу, розпізнає її наступного разу.

На себе звертають увагу такі ознаки:
•    стереотипні напади блювоти;
•    запах ацетону з рота;
•    слабкість, головний біль;
•    біль у животі;
•    зниження апетиту;
•   Кетонурія.
Для визначення рівня кетонів у сечі використовують тест-смужки. Залежно від концентрації кетонових тіл індикатор забарвлюється у певний колір.

Ацетонемічний синдром — як правильно надати допомогу

При виникненні перших підозр щодо розвитку ацетонемічного синдрому, потрібно розпочинати регідратаційну терапію. Для відновлення водного балансу використовують солодкий чай або спеціальні водно-сольові розчини. Пити необхідно дрібними ковтками для уникнення повторного блювання. З цією ж метою можна застосувати прокінетики в сиропі, наприклад, домперидон.

Якщо консервативні методи не допомагають, кетони в сечі відповідають трьом плюсам і більше - необхідно призначити інфузійну терапію сольовими розчинами та розчином глюкози.

Своєчасна діагностика та правильна тактика лікування можуть уберегти дитину від тяжкого нападу ацетонемічного синдрому. Але також необхідно пам'ятати про важливість регулярного і здорового харчування для профілактики цієї недуги.

Читайте також:

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити