Вагінальні інфекції є надзвичайно поширеними серед жінок репродуктивного віку. При цьому в половині випадків зберігається ризик рецидиву захворювання протягом 6-12 місяців та розвитку змішаної флори, а 20% пацієнток схильні до повторних захворювань.
У зв'язку з поширеністю бактеріального вагінозу та можливими рецидивами, терапія даної патології потребує особливої уваги від лікаря.
Читайте на estet-portal.com європейські рекомендації з діагностики та підходів до лікування бактеріального вагінозу.
Клінічна картина бактеріального вагінозу
Мікроорганізми, які найчастіше викликають запальні захворювання піхви, асоційовані з хвороботворними бактеріями, а також із трихомонадами та грибами.
Читайте нас у Instagram!
>Клінічна картина бактеріального вагінозу захворювання має досить розмиту симптоматику, супроводжується такими скаргами та проявами, як вагінальний свербіж, алергічні прояви або дерматит зовнішніх статевих органів.
Ускладнення після променевої терапії шийки матки
При бактеріологічному дослідженні може спостерігатися висівання хламідій та гонококів у вагінальних виділеннях. Але третина жінок з патологічними виділеннями з піхви, крім неприємного запаху, інших скарг може не спостерігатися.
Це значно ускладнює надання своєчасної допомоги, оскільки асимптомний перебіг бактеріального вагінозу не сприяє своєчасному зверненню за спеціалізованою допомогою.
Проблеми своєчасного лікування вагініту
Багато жінок, за наявності симптомів з боку сечостатевої системи, не звертаються відразу за допомогою, а починають самостійно терапію, яка не завжди виявляється ефективною та може призвести до резистентності бактеріальної флори до антибіотикотерапії вагініту.
Особливо гостро проблема лікування пацієнток з вагінітом виникає у період вагітності та у разі стійкості бактерій до антибактеріальних препаратів або наявності змішаної бактеріальної флори. Оновлені Європейські рекомендації щодо ведення пацієнтів з вагінальними виділеннями містять сучасну інформацію, яка полегшує лікування вагініту.
Чим небезпечна мігрень під час вагітності
Основні види бактеріального вагінозу
Бактеріальний вагіноз − найчастіша причина патологічних виділень із піхви у жінок репродуктивного віку. Його розвиток зазвичай пов'язують з вагінальним дисбіозом, що викликає появу в основному анаеробних мікроорганізмів (Gardnerella vaginalis, Prevotella, Atopobium vaginae, Mycoplasma hominis, Mobiluncus), що зумовлюють пригнічення розвитку лактобактерій та зміни pH піхви.
Аеробний вагініт проявляється гнійними виділеннями з піхви, стоншенням та атрофією її слизової оболонки, зменшенням кількості лактобацил, зміною pH, формуванням змішаної флори піхви: Escherichia coli, стрептококи B та Staphylococcus aureus. Не встановлено, чи є лівагініт процесом інфекційного походження, або результат дисбіозу. Варіантом аеробного вагініту є атрофічний вагініт у період годування груддю.
Предопераційна діагностика новоутворень молочних залоз
У більш ніж 60% здорових жінок у період вагітності та преклімактеричному періоді висока схильність можливості розвитку кандидозного вагініту, що надалі створює сприятливий фон для розвитку патологічного процесу. Мінімальне кандидозне обсіменіння виявляють у дівчаток у препубертатному періоді та у жінок у постменопаузальний період, які застосовують замісну гормональну терапію. При цьому ризик хоча б раз у житті перенести кандидозний вагіноз мають 75% жінок, а у 6-9% з них надалі розвивається хронічний кандидозний вульвовагініт, причиною якого у 90% випадків є Candida albicans.
Основними факторами розвитку кандидозного вагініту вважають неконтрольоване застосування антибіотиків, період вагітності, пригнічення імунітету та цукровий діабет.
Методи діагностики вагініту
Діагностика бактеріального вагінозу включає: мікроскопічне дослідження виділень, бактеріологічне дослідження, визначення антигенів збудників або визначення титрів антитіл серологічними методами до найбільш поширених збудників вагініту: факультативно-анаеробні мікроорганізми: Lactobacillus spp., Enterobacterium spp., Enterobacterium spp. облігатно-анаеробні мікроорганізми: Gardnerella vaginalis/Prevotella bivia/Porphyromonas spp., Eubacterium spp.; мікоплазми: Mycoplasma hominis/Mycoplasma genitalium; гриби: Candida spp.
Основні принципи лікування бактеріального вагінозу
Ситемне лікування бактеріального вагінозу включає:
1) метронідазол по 400-500 мг внутрішньо двічі на день, протягом 5-7 днів (препарат першої лінії).
Місцеве антибактеріальне лікування:
1) кліндаміцин (Далацин) − по 1 вагінальній свічці протягом7-10 днів.
Відновлення нормального біоценозу піхви препаратами, що містять біфідо- та лактобактерії, після антимікотичного лікування:
- Вагілак − по 1 вагінальній свічці протягом 10 днів.
При вагітності (II та III триместр) та годування груддю призначаються препарати тільки місцевої дії, також необхідно запобігти використанню високих доз.
При всіх видах вагініту/вагінозу доцільно місцеве застосування антибіотиків, зокрема кліндаміцину із поєднаним використанням протигрибкового препарату, зокрема міконазолу. При цьому застосування препаратів місцевої дії дає змогу значно знизити ризик розвитку системних побічних реакцій. Важливо зазначити, що для запобігання повторному інфікуванню лікування вимагає і статевий партнер.
Кандидозний вульвовагініт: сумісний чи флюконазол і вагітність
Поділіться:
Додати коментар