У 1891 італійський психіатр Енріко Морселлі вперше описав хворого з тілесним дисморфічним розладом (дисморфофобією): «Дійсно нещасна людина, яка під час повсякденних справ, розмов, читання за столом, фактично в будь-якому місці і в будь-який момент раптово охоплює деформації, яка могла б розвинутись на її тілі непомітно.
Людина боїться мати сплюснутий, сплощений лоб, смішний ніс, криві ноги та ін., тому постійно вдивляється в дзеркало, обмацує своє чоло, вимірює довжину свого носа, досліджує найдрібніші дефекти шкіри або визначає пропорції своєї статури і лише через певний проміжок часу , переконавшись у тому, що нічого не сталося, здатний звільнитися від стану болю та туги, які атакують його.
Читайте на estet-portal.com як лікареві-косметологу розпізнати симптоми такої актуальної патології як дисморфофобія, випадки якої збільшуються з кожним роком.
Поняття «дисморфофобії» як патології
Занепокоєння зовнішнім виглядом визнається та сприймається у більшості культур як аспект нормальної поведінки людини. Однак, якщо ці переживання є надмірними, суттєво пригнічують людину та впливають на якість її життя, це може бути симптомом розвитку дисморфофобії.
Читайте нас у Instagram!
>Пацієнти, які страждають на дисморфофобію стають постійними пацієнтами лікарів-косметологів та пластичних хірургів. Незважаючи на те, що дисморфофобія описана понад 100 років тому, патологія залишається ще недооціненою, і невизнання її може призвести до тяжких наслідків для пацієнтів.
Естетичні проблеми як результат психологічних проблем: тактика лікаря
У зв'язку з цим вчені-психіатри з Великобританії провели огляд з метою узагальнення клінічних особливостей, поширеності, культурних аспектів та лікування тілесного дисморфічного розладу для спрощення прийняття клінічних рішень у повсякденній лікарській практиці.
Зовнішні ознаки та поведінкові реакції при дисморфофобії
У п'ятому виданні Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів Американської психіатричної асоціації дисморфофобія − це розлад, який характеризується стурбованістю ймовірним дефектом і явно надмірним занепокоєнням при невеликій фізичній аномалії, а також супроводжується значним дистресом та/або функціональними порушеннями.
Як визначити психотип пацієнта і говорити з ним однією мовою
У нещодавно опублікованій Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) дисморфофобія − це стійке занепокоєння одним або декількома ймовірними дефектами або недоліками зовнішнього вигляду, які непомітні або лише трохи помітні для інших.
Пацієнти з дисморфофобією зазнають безліч незручностей через ідеї щодо інших, тобто переконані, що люди приділяють увагу, оцінюють, обговорюють можливий дефект. В результаті занепокоєння своїм зовнішнім виглядом і наявності хворобливих переживань, виникають нав'язливі звички та думки, які приносять дискомфорт і важко піддаються контролю, наприклад, розгляд себе у дзеркалі, надмірний догляд за собою, нав'язливе травмування шкіри та висмикування волосся (дерматіломанія); собі, порівняння своєї зовнішності з виглядом інших.
Тренди у спілкуванні: кого хочуть бачити і чути зараз
Всі ці переживання та прагнення до ідеалу приводять пацієнтів з дисморфофобією до кабінету лікаря-косметолога або пластичного хірурга знову і знову.
В результаті, запускається порочне коло, так лікар-косметолог або суміжний фахівець вирішує лише зовнішню проблему, яка не завжди має місце.
І дана група пацієнтів у зв'язку з цим і не визнанням власної патології не отримує під час належного лікування. Ця проблема з часом лише посилюється.
Особиста інформація: чи варто лікарю ділиться потаємним
Хворі на дисморфофобію можуть бути стурбовані будь-якою частиною тіла, проте найбільше їх цікавить обличчя, особливо стан шкіри, волосся, форма носа і губ, розмір і форма грудей. У середньому протягом свого життя пацієнти з дисморфофобією їй незадоволені 5-7 різними частинами тіла. Пацієнти, які страждають на дисморфофобію витрачають 3-8 год на свою зовнішність, а 25% з них − більше 8 годин на день.
Занепокоєність своїм тілом має нав'язливий характер і пов'язана з неприємними емоціями, такими як сором, огида, тривога та смуток, що часто може помітити лікар-косметолог, оскільки пацієнти з дисморфофобією рідко можуть обговорювати свою зовнішність з іншими людьми.
>Класифікація дисморфофобії
У МКБ-11 відзначається два різновиди цього розладу:
1) З критичним ставленням до свого стану, коли в більшості випадків людина усвідомлює можливість того, що її переконання, пов'язані з розладом, можуть бути хибними, і він готовий прийняти альтернативне пояснення своїх дій. Саме в цьому випадку лікар-косметолог може допомогти пацієнтові впоратися не лише із зовнішнім дефектом, а й з погляду професіонала переконати його хибності власних переживань, пов'язаних із дисморфофобією;
2) З відсутністю критики до свого стану, коли весь час людина впевнена, що переконання, які характерні для даного розладу, є істинними, і не може прийняти альтернативне пояснення своїх дій. Коли такий пацієнт із нав'язливими думками стає постійним клієнтом пластичного хірурга чи лікаря-косметолога, без допомоги психотерапевта, психолога чи психіатра у цій ситуації не обійтися.
Неврологічні та психічні симптоми гіперфункції щитовидної залози
Внаслідок наявності занепокоєнь з приводу того, що інші люди можуть їх сприймати, майже завжди виникає порушення в одній чи кількох сферах життя: соціальній, професійній тощо. Пацієнти, які страждають на дисморфофобію, можуть уникати інтимних відносин, припинити відвідування навчальних закладів, роботи, групових заходів і дійсно стати повністю прив'язаними до будинку.
Тому так важливо лікареві-косметологу, а також будь-якому фахівцю в галузі естетичної медицини, у своїй практиці вчасно розпізнати цю патологію, щоб запобігти розвитку подальшого прогресування захворювання.
Як рівень тестостерону впливає на організм жінки
Поділіться:
Додати коментар