Гіперфункція щитовидної залози або гіпертиреоз (тиреотоксикоз) – патологічний стан, зумовлений підвищеним вмістом у крові гормонів щитовидної залози, а саме тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3).
Гормони щитовидної залози впливають на метаболізм всіх тканин людського організму. Надлишкова продукція Т4 та Т3 порушує нормальне функціонування органів та систем.
Про те, які саме патологічні процеси торкаються нервової системи та психічного стану при тиреотоксикозі читайте на сайті estet-portal.com у нашій статті.
Патогенез дії гормонів Т3 та Т4 при гіперфункції щитовидної залози
Тиреоїдні гормони реалізують свою функцію за рахунок:
1. підвищення чутливості адренорецепторів;
2. активізувати синтез протеїнів;
3. посилення захоплення Ca2+ з крові;
4. стимулювання ліполізу, протеолізу, глікогенолізу;
5. інтенсифікації анаболічних процесів за рахунок транспорту амінокислот та глюкози в клітину;
6. збільшення вироблення тепла як побічного продукту роботи мітохондрій.
При міхуровому заносі та хоріокарциномі підвищується секреція хоріонічного гонадотропіну, який схожий за хімічною структурою з ТТГ та стимулює щитовидну залозу на вироблення Т3 та Т4.
Знання структури та механізмів дії гормонів щитовидної залози при гіперфункції щитовидної залози необхідне абсолютно всім клініцистам для розуміння патологічного процесу в організмі пацієнта та успішного лікування.
Читайте нас у Telegram
Особливості та походження неврологічних симптомів при гіпертиреозі
При неврологічному огляді пацієнтів із симптомами гіпертиреозу привертає увагу тремор повік. Постуральний тремор виникає під час рухів пальців рук. Тиреотоксична міопатія у вигляді парезу кінцівок на тлі атрофії розвивається внаслідок некрозу м'язових волокон, що підтверджується результатами біопсії.
Симетрична гіперрефлексія свідчить про поразку кортикоспінального тракту. Під час перевірки рефлексів відзначаються фасцікуляції внаслідок патологічної активності м'язових волокон. Дистальна симетрична полінейропатія за типом «панчоха» обумовлює порушення чутливості.
Офтальмопатія як «візитна картка» пацієнта з гіперфункцією щитовидної залози
Для пацієнтів з гіперфункцією щитовидної залози характерна ретракція повік, обмеження рухливості очного яблука через набряк ретробульбарної клітковини, диплопія. Поразка зорового нерва компресійними механізмами призводить до погіршення зору.
Існує пухлина яєчника struma ovarii, яка складається з клітин щитовидної залози та секретує тиреоїдині гормони у надмірній кількості.
К. Грейвс 1776 р. вперше описав тиреоїдну офтальмопатію. В результаті аутоімунної реакції Т-лімфоцитів з вивільненням цитокінів, індукується проліферація фібробластів, утворення колагену та вироблення глікозаміногліканів. Останні мають здатність зв'язувати воду, внаслідок чого розвивається набряк ретробульбарної клітковини. Згодом набряк заміщається фіброзною тканиною, що є незворотним процесом.
Інші ознаки включають:
1. симптом Дальрімпля - смужка склери між верхньою повікою і райдужкою (погляд прямо);
2. симптом Грефе - опускання верхньої повіки відстає від руху очного яблука вниз;
3. симптом Штелльвага - миготіння, тремор повік при змиканні.
Психічний стан пацієнтів з гіперфункцією щитовидної залози
У психічному стані пацієнтів із гіперфункцією щитовидної залози характерні дратівливість, тривожність, емоційна лабільність, порушення сну. Рідше зустрічаються апатія, депресія та делірій з гіперкінезами. Порушення електролітного балансу призводять до вираженої сплутаності свідомості, психомоторного збудження, які можуть перейти в сопор і кому.
У пацієнтів без адекватної медикаментозної терапії можуть розвинутись парціальні та генералізовані епілептичні напади. При проведенні електроенцефалографії спостерігають генералізовані повільні хвилі, збільшення частоти-хвиль, фокальні спайки.
Можливо, Вас зацікавить наша стаття: Судорожний синдром. Що робити при судомах
Прогноз та медикаментозна терапія гіперфункції щитовидної залози
Препаратами вибору при гіперфункції щитовидної залози є тиреостатичні препарати: тіамізол 20-45 мг/добу, nbsp; пропілтіоурацил 300-400 мг/добу. Тривалість лікування – 12-18 місяців. Окорухові розлади та зниження зору можна зменшити прийомом 60-80 мг преднізолону на добу для придушення аутоімунної агресії в ретробульбарній зоні. М'язова слабкість може бути нівельована прийомом пропранололу у добовій дозі 40-80 мг.
Рівень ТТГ для корекції дози цитостатичних препаратів не використовується. Через 4 тижні після призначення препарату контролюється рівень Т4. Після досягнення нормального рівня Т4 переходять на підтримуючу дозу цитостатика 7,5 мг.
Таким чином, підвищений вміст гормонів щитовидної залози призводить до функціональних та структурних змін організму пацієнта з тиреотоксикозом. Знання основних неврологічних та психічних ознак гіпертиреозу необхідно кожному лікареві, щоб вчасно направити до ендокринолога для підбору медикаментозної корекції патологічного стану.
Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті на сайті в розділі «Ендокринологія». Можливо, Вас зацікавить також: Анатомічна будова та функції вилочкової залози
Поділіться:
Додати коментар