Чем грозит бессимптомное течение заболеваний органов малого таза?

Проблема профілактики, своєчасної діагностики, адекватного та ефективного лікування хронічних захворювань органів малого тазу (ХЗОМТ) залишається актуальною у сьогоднішніх умовах.

Саме ХЗОМТ займають чільне місце у структурі гінекологічної патології (60-80%) і є однією з найпоширеніших причин звертання жінок за спеціалізованою гінекологічною допомогою. Крім того, вони викликають низку порушень репродуктивного здоров'я жінок фертильного віку.

Читайте у статті на estet-portal.com про які фактори відіграють провідну роль у захворюваннях органів репродуктивної системи, а також які виділяють підходи до лікування даних патологій.

Фактори ризику розвитку захворювань органів малого тазу

Хронічні захворювання органів малого тазу поєднують широку когорту захворювань, а саме:

  • ендометрит;
  • сальпінгіт;
  • сальпінгоофорит;
  • тубооваріальний абсцес;
  • перитоніт із субклінічним перебігом.

Читайте нас у Instagram!

Серед сприятливих факторів виникнення захворювань органів малого тазу виділяють:

  1. соціально-економічну нестабільність;
  2. збільшену міграцію населення;
  3. зміна статевого виховання підлітків, і як наслідок зростання частоти венерологічних захворювань, які викликані інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).

Прояви папіломавірусної інфекцій strong>

Серед факторів ризику хронічних захворювань органів малого тазу виділяють:

  • ранній початок статевого життя;
  • статеві відносини з численними статевими партнерами;
  • використання внутрішньоматкової контрацепції.

Провокуючими факторами загострення хронічного запального процесуз боку статевих органів є:

  • менструація;
  • зміна сексуального партнера (реінфікування);
  • внутрішньоматкові втручання.
Вирішальне значення у формуванні ступеня анатомофункціональних змін з боку органів малого тазу при розвитку запального процесу визначають особливості імунного статусу, масивність інфікування, вірулентність мікробного агента.

Хронічні захворювання органів малого тазу є серйозним ускладненням урогенітальних ІПСШ, які вважають одним з основних факторів порушення репродуктивного здоров'я населення, що нерідко призводить до безпліддя, невиношування вагітності, онкогінекологічної патології, а також внутрішньоутробного інфікування id="r2">нію плоду з можливими тяжкими наслідками.

Перинатальні ускладнення та венерологічні захворювання органів малого тазу

Прямі репродуктивні втрати при невиношуванні вагітності щороку становлять 36-40 тисяч дітей. При хронічних захворюваннях органів малого тазу хламідійної та гонококової етіології у 40-50% жінок виникають численні репродуктивні порушення.

Соціально-економічне значення запальних захворювань хламідійної етіології зумовлене не лише високими показниками захворюваності, а й значним ризиком формування репродуктивної дисфункції. Так, 8-15% подружніх пар страждають на безплідність, що в загальній популяції становить понад 100 млн пар, нездатних до народження бажаної дитини.

 

My default image

 

Саме хламідійна інфекція − один із факторів, з яким пов'язаний ризик формування порушень репродуктивного здоров'я. Chlamydia trachomatis − облігатний внутрішньоклітинний паразит, що передається статевим шляхом. Щорічно у світі реєструється близько 100 млн нових випадків інфікування Chlamydia trachomatis (ВООЗ), але реальна кількість таких випадків значно більша, оскільки 70-90% первинних епізодів хламідійної інфекції нижніх відділів урогенітального тракту у жінок мають безсимптомний перебіг тому залишаються недіагностованими.

Як зберегти плід: сифіліс під час вагітності

За морфологічними характеристиками хламідія нагадує вірус тим, що повністю є внутрішньоклітинною бактерією, а саме − залежить від поживних речовин та енергії клітин господаря і не синтезує АТФ, залишаючись енергетичним паразитом.

Якщо розпочатий процес клітинного поділу хламідій зупиняється, то таке явище визначають як персистенцію збудника. У цьому стані хламідії можуть існувати в організмі невизначено довго, а клінічно себе не проявляючи, але й не зникаючи остаточно.

Симптоми ураження органів малого тазу хламідіозом

Найчастішим проявом урогенітального хламідіозу є цервіцит зі слизово-гнійними виділеннями, появою запального ореолу навколо каналу шийки матки з утворенням фолікулів (фолікулярний цервіцит).

 

My default image

 

Хламідійні сальпінгіти та сальпінгоофорити − найчастіші прояви висхідної інфекції, особливістю яких є тривалий перебіг, що призводить з часом до порушення прохідності маткових труб.

Безсимптомний характер захворювання розширює спектр ускладнень, спричинених C.trachomatis, що свідчить про необхідність удосконалення діагностичних підходів при цьому.

Як діагностувати та вилікувати м'який шанкер

Згідно з Європейськими рекомендаціями препарати першої лінії терапії:

  • курс доксицикліну, 100 мг 2 рази на день, не менше 7 днів.

Препарати альтернативного вибору:

  • еритроміцин, 500 мг 4 рази на день, 7 днів;
  • еритроміцин етилсукцинат, 800 мг 4 рази на день, 7 днів;
  • левофлоксацин, 500 мг на день, 7 днів;
  • офлоксацин, 300 мг на день, 7 днів.

Рекомендується контроль ефективності терапії здійснювати не раніше ніж через 6 тижнів, з обов'язковим контролем через 3 місяці за умови обстеження обох партнерів.

Ще більше цікавої інформації на нашому YouTube-каналі:

 

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити