Амебіаз поширений повсюдно, але найбільша захворюваність спостерігається у тропічних та субтропічних регіонах. Щорічно амебіазом інфікується близько 40-50 млн пацієнтів, але лише у 10% з них розвивається маніфестна форма захворювання.
Смертність від амебіазу становить 0,2%. Більш детально про те, хто є джерелом амебіазу, яким чином відбувається поширення інфекції, а також про характерні клінічні прояви, принципи діагностики та лікування амебіазу читайте на estet-portal.com у цій статті.
Джерелом амебіазу є людина, яка виділяє цисти
Джерелом амебіазу є людина, яка з випорожненнями виділяє цисти збудника. Механізм передачі – фекально-оральний. E. histolytica може проникати в слизову оболонку кишечника, руйнувати епітеліальні клітини та викликати утворення виразок. Можлива інвазія очеревини та, як наслідок, розвиток перитоніту.
Амеби здатні поширюватися в організмі за допомогою венозної циркуляції, що призводить до ураження багатьох органів, формування абсцесів печінки, легенів, головного мозку.
У поодиноких випадках амеби сприяють розвитку токсичного мегаколону та амебоми - пухлиноподібних утворень у стінці товстого кишечника, що складаються з гранулематозної тканини та викликають локальну непрохідність.
Інфекційний мононуклеоз: сучасні методи діагностики захворювання
Симптоми амебіазу: від незначної діареї до кривавої дизентерії
Інкубаційний період амебіазу від моменту зараження до появи перших симптомів захворювання становить від 1 тижня до 4 місяців.
Близько 90% пацієнтів, інфікованих E. histolytica, не мають жодних симптомів захворювання, або ці симптоми виражені незначно.
Читайте нас у Telegram
Клінічна картина амебіазу варіює від незначної діареї до кривавої дизентерії, яка навіть може становити загрозу життю пацієнта.
Крім діареї, до симптомів амебіазу також належать біль у животі та попереку, головний біль, судоми, загальна слабкість, лихоманка, анорексія.
Амебіаз: сучасні методи специфічної діагностики захворювання
Діагностика амебіазу ґрунтується на виявленні вегетативних форм E. histolytica у фекаліях або за результатами біопсії товстого кишечника. Особливо ефективним є дослідження біоптатів при локалізації вогнищ уражень у висхідній ободовій кишці, коли паразитоскопія випорожнень неінформативна.
При підозрі на амебіаз у першу чергу необхідно провести визначення паразитарної ДНК методом ПЛР або антигенів E. Histolytica у випорожненнях або сироватці крові.
Читайте також: Чи винні брудні руки: сучасний погляд на вірусний гепатит А
Як скринінг для виявлення цист можна використовувати триразове дослідження зразків стільця, фіксованих у формаліні.
Лікування амебіазу: принципи етіотропної терапії та препарати вибору
Мета лікування амебіазу – елімінація симптомів захворювання та запобігання подальшій його передачі здоровим людям.
Для лікування амебного коліту, а також позакишкових форм захворювання препаратом вибору є Метронідазол у дозі 400-800 мг 3р/д протягом 7-10 днів.
Для дітей доза Метронідазолу розраховується залежно від ваги та становить 12-16 мг/кг 3р/д.
Для повного видалення цист з кишечника необхідно додаткове призначення Дилоксаніду фуроату (для дорослих: 500 мг 3р/д протягом 10 днів, для дітей - 7 мг/кг 3р/д) або Паромоміцину 8-11мг/кг × 3р/д протягом 7 днів.
Лікування безсимптомних носіїв E. histolytica спрямоване на усунення джерела інфекції та запобігання подальшому розвитку маніфестної форми захворювання.
Препаратом першої лінії для лікування безсимптомних пацієнтів є Дилоксаніду фуроат або Паромоміцин, які мають більш високу ефективність проти цист, ніж Метронідазол.
У деяких випадках можливе виникнення рецидиву, тому доцільно повторити дослідження калу через 4 тижні після лікування.
Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві матеріали у розділі «Інфектологія». Можливо, Вас також зацікавить: Діарея та екзантема можуть бути симптомами ентеровірусної інфекції.
Поділіться:
Додати коментар