Відповідно до теорії Макса Люшера, ендокринна система людини впливає на колірні переваги особистості. психолог із США Олександр Шаусс припустив, що має існувати зворотна закономірність і розробив власну теорію про заспокійливий колір. Деякі дослідники вважають його роботу відкриттям, інші продовжують критикувати. Пропонуємо ознайомитися з теорією про особливий колір, який здатний позбавляти агресію.
Теорія Олександра Шауса: заспокійливий колір, який нейтралізує агресію
У 1979 році Олександром Шауссом було опубліковано статтю в “Журналі Ортомолекулярної медицини”. У своїй роботі той стверджував, що особливий відтінок рожевого кольору здатний викликати у людини, яка її спостерігає “помітне уповільнення серцевого ритму, пульсу та дихання”. Цікаво, що фігурантом цього дослідження виступив сам Шаус.
За основу дослідження впливу кольору на людину психолог вирішив взяти теорію Макса Люшера про вплив ендокринної системи людини на її колірні уподобання. Олександр Шаусс припустив, що якщо існує така закономірність, то має бути зворотний вплив.
Згідно з гіпотезою Шаусса, рожевий колір здатний впливати на ендокринну систему кожної людини, викликаючи при цьому неконтрольоване розслаблення м'язів. Психолог заявив, що цей заспокійливий колір слід використовувати для нейтралізації насильства та агресії.
Після того, як робота Шауса була опублікована, він розпочав проведення експерименту у Виправному центрі військово-морських сил США у Сієтлі. Офіцери Рон Міллер і Джин Бейкер погодилися пофарбувати камери в рожевий колір і помістити в них нових ув'язнених, які мали схильність до насильства, щоб перевірити вплив кольору на них.
Експеримент тривав 156 днів і за цей період не було зафіксовано жодного випадку агресивної та некерованої поведінки. Відтінок рожевого, який використовувався для дослідження, був названий честь офіцерів в'язниці – рожевий Бейкер-Міллер.
Наступні дослідження впливу кольору на в'язнів
Після цього із заспокійливим кольором продовжували експериментувати. Так, цей відтінок рожевого використовувався у в'язниці округу Санта-Клара та Центрі Койпера для неповнолітніх злочинців. Крім цього, 2006 року цим кольором пофарбували карцер в'язниці в окрузі Пфеффікон (Швейцарія). Цей експеримент виявився досить успішним і через деякий час у заспокійливий колір також були пофарбовані стіни у більш ніж десяти пенітенціарних та психіатричних установах Німеччини, Люксембургу та Швейцарії.
У 1979 році в рожевий Бейкера-Міллера було пофарбовано роздягальню гостьової кімнати на футбольному стадіоні Університету Айови. Така ідея спала на думку тренеру місцевої команди Хейдену Фраю, який хотів у такий спосіб викликати пасивний настрій у противників.
На початку 1990-х у заспокійливий колір пофарбували гостьові роздягальні на стадіоні Університету Колорадо, проте згодом це було заборонено і було ухвалено рішення про те, що колір роздягальні обох команд не повинен відрізнятися.
Критика теорії Шауса про вплив кольору на в'язнів
У 1988 році психологами Девідом Анра та Джеймсом Е. Гілліамом було проведено власне дослідження на цю тему. В експерименті було задіяно 54 добровольці, яким було запропоновано дивитися на білий колір, а потім на рожевий Бейкер-Міллер. Дослідники вивчали пульс, кров'яний тиск, силу стиснення кисті та показники тесту Векслера. Відмінностей між станами під час спостереження білого та рожевого кольору не було виявлено і вчені порекомендували не використовувати рожевий Бейкер-Міллер для фарбування стін у в'язницях та колоніях.
У 2014 році співробітником Університету Мангейма Олівером Геншовом було проаналізовано поведінку у в'язниці Пфеффікон. Після закінчення дослідження вчений виявив, що всі ув'язнені стають менш агресивними, проте на це жодним чином не впливає колір стін у камерах.
Додати коментар