Чи варто виховувати свою дитину за системою Монтессорі

Система Монтессорі – це модно. З кожним роком відкривається все більше монтесорі-клубів, дитячих садків та шкіл. Що ж ховається під таким модним слівцем, як «монтесорі»?

Це особлива методика виховання дітей дошкільного та шкільного віку. Її автором є італійський педагог та вчений Марія Монтессорі.

На початку XX століття вона серйозно зацікавилася методами лікування та реабілітації дітей з обмеженими розумовими здібностями. Науковець виявила, що розумова відсталість пов'язана з вихованням. Тому й створила свій підхід до дітей.

Спочатку авторська методика призначалася для малюків із проблемами розвитку, а потім її почали використовувати і для абсолютно здорових дітей.

Сьогодні авторську розробку активно практикують у Європі та США. Але багато батьків не поспішають віддавати своє чадо в монтесорі-заклади і запитують: «А чи варто?».

Давайте разом з Інтернет-виданням estet-portal.com у цьому розберемося.

1. Система Монтессорі: у чому головна ідея цієї методики
2. Основні плюси авторської методики щодо раннього розвитку дітей
3. Які «підводні камені» таїть у собі система Монтессорі

Система Монтессорі: у чому головна ідея цієї методики

Авторська методика виховання малюків суттєво відрізняється від інших існуючих методик. Її суть полягає в тому, що дитина сама визначає, чим хоче займатися і в якій формі провести заняття для того, щоб задовольнити свій пізнавальний інтерес та потреба у розвитку.

Вихованець же грає пасивну роль: він не змушує дитину виконувати навчальний план, він тільки стежить за діями малюка і направляє їх у потрібне русло.

В основі системи Монтессорі лежить теза «Допоможи мені це зробити самому!». Іншими словами, її головна ідея полягає в тому, щоб навчити дитину самостійно вивчати навколишній світ, причому природним чином, без тотального контролю та утиску її свободи.

Заняття тривають зазвичай до 3-х годин. Саме навчання проходить через контакти з різними предметами, а чи не у вигляді спілкування з учителем. Також у школах Монтессорі відсутні оцінки та іспити.

Під час навчання діти не прив'язані до одного місця. Вони можуть вільно переміщатися кімнатою. Щодо робочого простору, то тут немає звичайних парт. Марія вважала, що вони заважають розвитку дітей. Тому замість них у приміщенні стоять невеликі та зручні дитячі столики та стільці, які діти можуть перетягувати туди, куди їм заманеться.

А сам простір поділено на 5 головних зон:

1.Зона практичного життя. Цей куточок сприяє розвитку самостійності дитини. Тут діти навчаються доглядати за собою та будинком. Їм надаються: цебра, ганчірочки, швабри, праски, поливалки та інші побутові предмети, які діти можуть використовувати для навчання. Так, у цій зоні малюки навчаються поливати вазони, гладити свої речі, робити прибирання, шнурувати черевики та виконувати багато інших побутових справ.

2. Зона сенсорного розвитку. Тут відбувається тренування основних органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику. Граючи дерев'яними кубиками, циліндрами, збірно-розбірними вежами різних кольорів та розмірів, дитина вчиться відчувати вагу, об'єм та колір, а також порівнювати предмети між собою.

3. Зона математики. У цій зоні за допомогою різних геометричних фігур, лічильних паличок, намистин та інших предметів малюк навчається додавати, віднімати, ділити і так далі.

4. Мовна зона. Тут дитина вчить літери, складає перші слова, а також готується до письма. Для цього він користується збірним алфавітом, дошкою та олівцями.

5. «Космічна зона». У цьому куточку дитина знайомиться з навколишнім світом: вивчає основи астрономії, фізики, ботаніки, зоології, анатомії, географії. Саме в цій зоні малюк навчається розуміти власне місце у світі .

Підписуйтесь на нас у Instagram.

Основні плюси авторської методики раннього розвитку дітей

Як показали результати дослідження, опубліковані в журналі Science, діти, які відвідують школу-монтесори, виявилися успішнішими, ніж ті, хто ходив до звичайної школи.

Після закінчення дитячого монтесорі-саду хлопчики та дівчатка краще читали, рахували, а також взаємодіяли з іншими дітьми. Отже, система Монтессорі дійсно діє.

Серед її переваг можна виділити таке:

• малюк швидко освоює навички самообслуговування;

• дитина вчиться правильно взаємодіяти з іншими: поважати один одного, дбати про оточуючих, а також не критикувати і не кривдити;

• швидше розвиваються розумові здібності, а також тренується дрібна моторика рук за допомогою сенсорного сприйняття;

Під час навчання над малюком ніхто не стоїть і не контролює його дії, внаслідок чого він виростає впевненою та вільною особистістю. До того ж дитина навчається поважати свободу інших людей.

• діти, починаючи з раннього віку, навчаються самостійно приймати рішення;

• у групі можна знайти друзів, оскільки колектив формується з урахуванням особистих інтересів дітей;

• дитина починає розуміти власне «я» і навколишній світ.

Які «підводні камені» таїть у собі система Монтессорі

Незважаючи на те, що такий підхід до виховання успішно практикується в багатьох країнах, він все ж таки критикувався і критикується досі психологами та іншими фахівцями, які працюють з дітьми. Адже така авторська розробка має і зворотний бік медалі.

До її мінусів можна віднести наступне:

• система Монтессорі добре розвиває логіку, аналітичні здібності, моторику та сенсорику, але залишає поза увагою творчі здібності. Через відсутність спонтанних казок, ігор та віршів у дитини не розвивається фантазія та креативність. Адже вони необхідні для того, щоб у майбутньому він став повноцінною та гармонійною особистістю;

• самостійно освоюючи матеріал, дитина втрачає можливість набути цінного досвіду взаємодії та спілкування з іншими людьми;

• дитині не дається інформація про протистояння добра і зла, яка зазвичай дається у казках;

• Монтесорі-педагог не має жодного авторитету. Тому дитині буде складно адаптуватися до традиційної школи, де вчителі потрібно поважати та слухатися;

• діти, які звикли, що їх ніхто не контролює, в подальшому можуть випробувати >проблеми в школі, де потрібна сувора дисципліна.