Хворіти і лікуватися, мабуть, ніхто не любить. Але деякі люди так і мріють потрапити на лікарняне ліжко чи під хірургічний ніж. Для цього вони фантазують настільки, що їм складно не повірити. А в деяких випадках і самі себе ранять, аби тільки за ними приїхала карета швидкої допомоги. У медицині такий унікальний випадок називається синдромом Мюнхгаузена.
Зустрічається він вкрай рідко – у 08-09% людей. І найчастіше вражає жінок, ніж чоловіків, причому у будь-якому віці. Що ж собою таке психічний розлад? Чому саме так воно називається? Як розпізнати симулянта? На ці запитання відповість estet-portal.com.
Синдром Мюнхгаузена: як відбулася назва феномена
Унікальний синдром не випадково так називається. Справа в тому, що британський ендокринолог і гематолог Річард Ашер одного разу зіткнувся з хворим, який горів бажанням лікуватися, незважаючи на те, що він був цілком здоровим. Незабаром подібні випадки виявляли й інші люди. І в 1951 році Річард Ашер дав назву цього феномена – синдром Мюнхгаузена.
Адже, як і німецький барон, який колись був неймовірним фантазером, що складає цікаві історії про свої пригоди, хворі всіляко вигадували хворобливі симптоми і навіть самі їх створювали.
У сучасному розумінні незвичайний синдром є психічним розладом, при якому людина симулює або штучно провокує виникнення симптомів певного захворювання. Все це він робить для того, щоб його госпіталізували, обстежили та лікували хірургічним методом.
Синдром Мюнхгаузена: у чому суть незвичайного феномена
Сутність цього психічного розладу полягає в тому, що людина має нав'язливе бажання лікуватися, причому від усього, що тільки можна. Хоча насправді жодного захворювання немає. Але всупереч цьому, хворий, у якого синдром Мюнхгаузена ставить собі за мету – потрапити на лікарняне ліжко.
Щоб домогтися госпіталізації, симулянти використовують свою акторську майстерність. Вони нібито корчать і стогнуть від болю. А для більшої переконливості навіть травмують себе, ковтаючи сторонні предмети, роблячи порізи ножем і приймаючи небезпечні лікарські препарати.
У такій симуляції немає мети типу прогулу роботи чи отримання лікарняного. Хворі роблять це заради самого факту лікування.
Як дізнатися синдром Мюнхгаузена: розпізнаємо симулянта
Оскільки синдром Мюнхгаузена – явище досить рідкісне, розпізнати його дуже складно навіть лікарям. Тому не дивно, чому такі пацієнти відразу потрапляють не до психіатричних клінік, а до звичайних лікарень та хірургічних відділень. Буває, що перед тим, як відкриється таємниця, пацієнту можуть зробити не одну операцію. Але розпізнати брехуна цілком реально, якщо ретельно спостерігати за ним.
Головна ознака симулянта – постійні скарги на стан здоров'я та сильні болі. А ще він наполегливо вимагає його прооперувати.
«Мюнхгаузени» є егоцентричними, самозакоханими, емоційно незрілими та самотніми людьми. Вони схильні до мазохізму та демонстративності. А ще їх долає тривога та занижена чи підвищена самооцінка. Вони практично не йдуть на контакт із людьми. Відрізняються імпульсивною поведінкою. При імітації захворювання жінки більш істеричні, а чоловіки – ndash; більш агресивні.
Що найцікавіше, такі люди не обділені інтелектуальними здібностями. Перед тим, як розіграти з себе хворого, вони вивчають медичні підручники та довідники, набираючись знань про те чи інше захворювання та формуючи історію своєї хвороби. Це робиться для того, щоб симуляція вийшла настільки правдоподібною, щоб навіть лікарі не догадалися , що перед ними справжній брехун. Такі пацієнти вважають, що вони знають усі тонкощі медицини і навіть дають поради лікарям.
«Барони» найчастіше потрапляють до лікарень з наступними «проблемами»:
• «Гострий живіт» – хворий скаржиться на сильний біль у животі, нудоту, блювання, діарею, які він сам штучно викликає, приймаючи проносні засоби та інші ліки. Бувають випадки, що симулянт навіть ковтає ложки, виделки та інші сторонні предмети, аби його прооперували.
Істеричні болі бувають настільки складними від істинних, що лікарі нерідко оперують симулянта.
• Сильні кровотечі із різних частин тіла. Симулянт спеціально ранить себе, щоб викликати кровотечу та поскаржитися на нього. Хтось травмує ясна для зображення кровохаркання, яке часто трапляється при туберкульозі, пневмонії, раку легень та іншому захворюванні. А хтось ранить анальний отвір, щоб зобразити кровотечу прямої кишки. Трапляються і випадки, коли «барони» використовують фарбу чи кров тварин.
• Непритомність, епілептичні напади, сильний головний біль, незвичайна хода. такі симптоми здаються настільки правдоподібними, що їх важко відрізнити від справжніх проявів. Іноді, щоб спричинити непритомність або судомні напади, хворі приймають спеціальні лікарські засоби.
Якщо ж хворого після ретельного обстеження розкусили і йому відмовили в лікуванні, він наполегливо вирушає з «гострими болями» та іншими неприємними «симптомами» в іншу лікарню і так обходить кілька клінік, поки не досягне свого. Існує також делегований синдром Мюнхгаузена. Це небезпечніший випадок, адже тут «хворіє» не сам симулянт, яке підопічний. Це може бути дитина або родич-інвалід. У цьому випадку фантазер завдає шкоди здоров'ю вже близької людини, наприклад, годує її отруєною їжею, душить її подушкою, дає непотрібні ліки або перебільшує дозування препаратів. Якщо вчасно не приспіти, все може закінчитися трагічно.
Синдром Мюнхгаузена: в чому причини неадекватної поведінки
Чому ж люди наважуються на божевільний вчинок? Фахівці вважають, що вони роблять це з однією метою – отримати увагу, жалість та турботу від оточуючих. Психіатри вважають, що корінь цієї проблеми криється в дитинстві пацієнта. Нерідко синдром Мюнхгаузена виникає через те, що людина росла в неповноцінній чи неблагополучній сім'ї, де вона не отримувала любов, турботу та ласку. Трапляється і зворотна ситуація: патологія виникає через надмірну увагу батьків у момент хвороби дитини. Після одужання у нього сформувався стереотип, що для здобуття кохання, співчуття та розуміння необхідно захворіти. Ця хибна вистава перенеслася і в доросле життя. Ще однією причиною незвичайного синдрому є знижена самооцінка хворого. Щоб підняти її, він і вдається до різних хитрощів.
Що робити, коли підозрюєте синдром Мюнхгаузена: діагностика та лікування
Далеко не завжди можна встановити діагноз лише побачивши пацієнта. Для точної діагностики необхідно ретельно обстежити хворого та постійно спостерігати за ним. При виявленні патології медики зазвичай направляють таких людей до психіатра, не допускаючи їх до операції та інших лікувальних заходів, які можуть зашкодити здоров'ю. Лікуванням «мюнхгаузенів» займаються зазвичай у психіатричній клініці.
Синдром Мюнхгаузена – це особливий та важкий випадок у медичній практиці. Але якщо розпізнати його вчасно, можна врятувати життя і здоров'я хворому, а також зберегти нерви лікарям. з патологією може завдати непоправної шкоди як собі,
Читайте також: Що таке емоційне вигоряння і як його уникнути
Додати коментар