Психоанаталітик Ганна Кушнерук про емоційне вигоряння: «Вигоріти можна лише після того, як ми горіли»

Анна Кушнерук – відомий психоаналітик, спеціаліст у галузі прикладного психоаналізу, бізнес-психолог. Експерт захистила авторський курс із прикладного психоаналізу та на її рахунку п'ять вищих освіт.  

Багато хто знає Ганну як ведучу медичного ток-шоу «За живе!» та експерта програми «Все буде добре». Але, крім роботи на телебаченні, психоаналітик дає приватні консультації, а також проводить авторські лекції та тренінги.

Еstet-portal.com поспілкувався із професіоналом на актуальну тему – синдром емоційного вигоряння.   

Емоційне вигоряння – платформа для постійного безповоротного відтоку енергії

Еstet-portal.com уточнив у експерта, що це явище. Емоційне вигоряння здатне привести нас до важкої клінічної картини.

Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram!

У чому причина виникнення емоційного вигоряння?

А.К. Це явище насамперед стосується нашої професійної діяльності, але запевняю Вас, емоційне вигоряння – ось платформа для того, щоб відбувався постійний безповоротний відтік енергії в будь-якому напрямку (чи то професія, чи любовне життя).

Вигоріти можна лише після того, як ми горіли: палали пристрастю, енергією, ідеєю, творчістю та вірою в те, що це приведе нас до нашого уявлення про успіх. Але трапляється так, що ми (щодня повторюючи набір однотипних дій, що виснажує), втрачаємо сенс продовжувати.

Втрата сенсу проявляється  у трьох напрямках:

• відсутність бажаного (необхідного) зворотного зв'язку від близьких, колег, керівників;
  
  
• відсутність достатньої винагороди;
  
  
• відсутність можливості конвертувати свої витрати на можливість жити комфортно, відпочивати, дозволяти собі радості  (як матеріально, так і користуючись найціннішим ресурсом – часом.

Синдром емоційного вигоряння: у чому його небезпека

А.К. Небезпека вигоряння в тому, що воно здатне привести нас до важкої клінічної картині до депресії! І це – зовсім не поганий настрій або нудьга, а втрата почуття та бажання у всьому.

Хто в групі ризику

А.К. У групі ризику знаходиться кожен, хто прагне жити "модно" і в дусі часу: бути максимально функціональним та ефективним.

Як психоаналітика мене жахає те, наскільки сьогодні затребуваний хворобливий стан, дисгармонійний,  вбивчий для нашої психіки.

По суті, це – прагнення маніакального стану:

• не спати цілодобово, не втомлюватися;
  
  
• завжди бути на роботі, на зв'язку (не випускаючи телефон із рук 24/7);
  
  
• задовольняти бажання отримати «любов» у вигляді професійного визнання.

У групі ризику ті, хто не витримує та не відстоює свої межі. Той, хто не може сказати собі – «Стоп» та іншим – «Ні».

Профвигорянню більше схильні чоловіки чи жінки?

А.К. Через нашу нервову конституцію і схильність, жінки з меншими зусиллями здатні щодня повторювати рутинні дії і при цьому "не божеволіти". Чоловіки більше страждають на монотонність. Але хаос – безладдя – постійне виживання у бардаку та марні спроби його впорядкувати - це шлях до вигоряння.

Якщо побут і рутину перетворити на затишок та гармонійний упорядкований розпорядок - жити буде приємніше.

21 століття дає можливість обом статям бути затребуваними в культурі. Замикатися в рамках будинку, кабінету, підлоги та відносин – ось дорога в нікуди!

Професійне вигоряння: які його основні симптоми

А.К. Основні симптоми професійного вигоряння наступні:

• Небажання зранку вставати (людина фізично не чує звук будильника);
  
  
• Часті захворювання, що "перешкоджають" шлях до роботи;
  
  
• Роздратування у відповідь на будь-яке звернення;
  
  
• Гнів (у всьому!) або апатія. Психіка вибере крайню міру по обидва полюси;
  
  
• Відсутність інтересу до того, що відбувається;
  
  
• Сарказм щодо планів на майбутнє;
  
  
• Відсутність енергії як тло життя.

Які стадії розвитку синдрому?

Як можна попередити появу синдрому?

А.К. Всі секрети та поради прописані та доступні нам. Це принципи ЗОЖ:) Головне – знайти комфортний для себе спосіб життя, а не ставити рекорди своєю відповідальністю, та дотримуватися правил здорового харчування та тренувань. Радувати себе! Прикрашати своє життя приємними зустрічами, порядком, послідовністю. Дозволити собі мандрівки, нові знайомства, продовжувати вчитися! Все життя.

Закохуватися. Це – найкращі ліки.

Лікування синдрому профвигорання: професійна допомога та методи самодопомоги

А.К. Метод самодопомоги – відмовитися від нарцисичного прагнення "бути ідеальним". Визнати себе живим, різним. Виявити себе людиною, яка потребує підтримки та гармонії. Психотерапія – це можливість познайомитися з собою і перестати покладатися на чиїсь очікування.

Антидепресанти та седативні – необхідність при лікуванні чи спосіб на якийсь час прибрати симптоми?

А.К. Рекомендувати їх призначення має право тільки профільний фахівець. Самопризначення  препарату призведе до трагедії Найчастіше,

Чи можуть близькі люди допомогти людині, яка має симптоми профвигоряння?

А.К. Так, вони можуть перестати критикувати та оцінювати , хвилюватися, вимагати допомоги та уваги,
і просто сказати: «Я люблю тебе і ціную, я бачу, як багато ти працюєш, і мені здається, що це по-справжньому важко. Я готовий спробувати полегшити твоє життя тим, що виконуватиму твої прохання. Ти можеш до мене звертатися. Цього достатньо.

Одна професія на все життя – пережиток минулого чи оптимальний варіант?

А.К. Ми сьогодні всі – мультифункціоналісти. Люди, які можуть знайти себе у безлічі навіть не суміжних напрямків!
Освіта – не одно професія! Вибір, зроблений у 20 років, не повинен тривати до останнього подиху. Важливо продовжувати вчитися і пам'ятати, що в цьому житті можна і потрібно встигнути все, чого прагне душа. Найчастіше це суміжне з дитячою грою.

Чи можна уникнути профвигорання, працюючи протягом багатьох років в одній сфері?

А .К. Безумовно! Дотримуючись гармонійного для Вас способу життя. Не йдеться про рівному поділі 100% часу між 4 основними сферами життя. Це абсурд! У якісь періоди доречно віддавати 70 % свого часу 1 напрямку (наприклад, новонароджене маля, або любовні стосунки, або прощання з близькою людиною, яка покидає цей світ). Завдання – навчитися себе чути, а не слухатися Понад – Я (одна зі структур нашого психічного апарату, яка дуже умовно диктує нам «ти повинен»).

Деякі (а, можливо, і багато хто) переконані: « , щоб страждати від відпустки до відпустки. Чи має такий спосіб мислення право на життя і як можна викорінити цю установку?

А.К. Робота – це 70% нашого життєвого часу. Порахуйте, скільки життя можна "прострадувати" і згадайте, що життя кінцеве. Робота – це не хобі, вона може бути енерговитратною, вона може бути складною! Але вона має давати ресурс жити! Ресурс відпочивати! Цікавитись і головне – розвиватися!

Наскільки важливо людині знайти своє покликання чи справу до душі?

А.К. Безумовно, це дуже важливо. Сенс життя – це жити з думкою.

Покликання – це озвучена думка життя.

Кілька порад, що допоможуть людині знайти її покликання:

• Спробувати!
  
  
• Вчитися!
  
  
• Мандрувати (не обов'язково на інші континенти, можна навіть в інше місто)!
  
  
• Освоювати нові навички.
  
  
• Танцювати! Малювати! Співати!
  
  

Адже це – розвиток того, що раніше в душі та тілі було незатребуваним. Це – нове коло спілкування, нові стосунки, новий виток життя.

Офіційна сторінка Facebook Анни Кушнерук  за посиланням.

Підсумовуючи розмову з фахівцем, estet-portal.com зазначає: синдром емоційного вигоряння – актуальна проблема сучасності, щоб уникнути якої дуже важливо грамотно розподіляти навантаження, навчитися слухати себе, знаходити можливість перемикатися з одного виду діяльності на інший, а також не забувати радувати себе, адже щастя і гармонія - ближче, ніж нам часом здається.

Читайте також: Синдром вигоряння: як це зазвичай відбувається