При діагностованій стійкій артеріальній гіпертензії, яка потребує лікування препаратами, лікар призначає довічну терапію. Існує кілька видів препаратів для лікування артеріальної гіпертензії. Це препарати першої та другої лінії. Препарати другої лінії призначаються рідко через недостатність доказової бази щодо зниження ризиків розвитку серцево-судинних захворювань та смертності на тлі артеріальної гіпертензії. Розглянемо докладніше особливості та переваги препаратів першої лінії.

Препарати для лікування гіпертензії, що стосуються першої лінії

Перша лінія препаратів для лікування гіпертензії призначається відразу після встановлення діагнозу та визначення доцільності у медикаментозному лікуванні гіпертензії. До них відносяться діуретики, антагоністи кальцію, інгібітори АПФ, блокатори ангіотензину ІІ та бета-блокатори. На особливу увагу заслуговують діуретики.

Доведено, що саме діуретики тіазидового ряду ефективно запобігають розвитку серцево – судинних ускладнень. Основні стани, за яких діуретики ефективніші:

  • літній вік пацієнта;
  • наявність ізольованої систолічної гіпертензії у людей похилого віку;
  • затримка рідини;
  • ознаки гіперволемії (набряки та пастозність);
  • супутня серцева або ниркова недостатність;
  • остеопороз.

kakie-preparaty-ispolzuyut-dlya-lecheniya-gipertenzii

>

Діуретики призначаються у невеликих дозах, оскільки їх підвищення призводить до побічних ефектів. Для запобігання втраті калію рекомендується діуретики призначати з препаратами, які не виводять калій, або антагоністами альдостерону, крім випадків, коли діуретики призначаються у невеликих дозах або у комбінації з АПФ. Петльові діуретики призначаються з препаратами для лікування гіпертензії та ниркової недостатності, що супроводжується підвищенням креатиніну до 220 мкмоль/л, а також при серцевій недостатності. Основні негативні ефекти від діуретиків - розвиток гіпокаліємії та поганий вплив на обмін глюкози, пуринів та ліпідів.

Коли використовуються антагоністи кальцію як препарати для лікування гіпертензії?

До першої лінії препаратів для лікування гіпертензії відносяться антагоністи кальцію. Вони діляться на 3 групи - фенілалкіламіни (галопаміл, верапаміл, похідні бензотіазепіну (дилтіазем), та дигідропіридини. Препарати цієї групи призначаються пацієнтам середнього та похилого віку з такими станами:

  • ізольована систолічна гіпертензія;
  • атеросклероз сонних артерій;
  • стабільна стенокардія;
  • гіпертрофічні зміни лівого шлуночка;
  • суправентрикулярна тахікардія та екстрасистолія;
  • порушення периферичного кровообігу.

Потрібно призначати тільки препарати для лікування гіпертензії, які мають тривалий період дії, оскільки короткочасні препарати можуть негативно впливати на перебіг АГ. Якщо препарати тривалої дії з якихось причин недоступні, на деякий час можна призначити препарати дигідроперидинового ряду короткої дії у комбінації з бета-блокаторами. Амлодипін, леркаїдипін та лацидипін мають найбільший період дії.

Особливості препаратів для лікування гіпертензії дигідроперидинового ряду:

  • мають більш виражений вазодилатуючий вплив;
  • можуть викликати тахікардію, припливи крові та набряки на ногах.

Перевага антагоністів кальцію полягає в тому, що вони не впливають на рівень обміну глюкози та ліпідів.

Препарати для лікування гіпертензії середнього та легкого ступеня

Для лікування гіпертензії легкого або середнього ступеня тяжкості призначають блокатори рецепторів ангіотензину ІІ та бета-адреноблокатори. Блокатори рецепторів ангіотензину найбільш ефективні у таких випадках: наявність супутньої серцевої недостатності, наявність альбумінурії, хронічна хвороба нирок, гіпертрофія лівого шлуночка, фібриляція передсердь. Дія таких препаратів на лікування гіпертензії схоже на дію інгібіторів АПФ. Особливістю та перевагою цієї групи препаратів є відсутність побічних реакцій та ефективність при одноразовому прийомі. Ефект посилюється при вживанні з діуретиками.

Бета-адреноблокатори зменшують захворюваність на ІХС і знижують смертність від серцево-судинних захворювань. Бета-блокатори є ефективними та призначаються таким пацієнтам: молодий або середній вік, ознаки гіперсимпатикотомії, серцева недостатність, супутня ішемічна хвороба серця, екстрасистолія, гіпертиреоз, мігрень та глаукома. Блокатори зменшують тиск завдяки зниженню серцевого викиду та пригніченню секреції реніну.

Які  використовуються препарати для лікування гіпертензії тяжкого ступеня?

Інгібітори АПФ використовуються для лікування тяжкого та легкого ступеня гіпертензії. Вони ефективні для хворих з високим рівнем реніну та для тих, хто приймає діуретики, які підвищують рівень реніну. При виборі препаратів для лікування гіпертензії варто віддати перевагу інгібіторам АПФ у разі наявності цукрового діабету, серцевої недостатності та гіпертрофії лівого шлуночка.

Лікування починають із мінімальних доз. Переваги таких препаратів для лікування гіпертензії –; вони зменшують рівень смертності після гострого інфаркту міокарда, зменшують протеїнурію у хворих на артеріальну гіпертензію. Недоліки – здатні викликати ниркову недостатність у хворих із двостороннім стенозом ниркових артерій та провокувати сухий кашель.

При призначенні препаратів для лікування гіпертензії лікар повинен переконатися у відсутності протипоказань, а також у тому, що дана група препаратів є найбільш підходящою для лікування певного пацієнта. Ефективність медикаментозної терапії при АГ оцінюється протягом декількох тижнів.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити