Раніше я думала, що 30 років – це межа життя. До цього часу вона має бути «повною чашею». А в мене нічого немає, нічого я не досягла. Від таких думок зовсім не було сил, енергія закінчилася, виникло відчуття внутрішньої втоми. Дивишся, і стає незрозуміло, чим займалася всі ці роки. «Все, життя закінчено!» – думала я. Отак мене на мене вплинула криза 30 років.
Трохи пізніше на терапевтичній групі я дізналася, що це одна з проблем кризи 30 років, і що з нею стикаються багато жінок. У 30 років вже чимало зроблено, є певні успіхи та напрацювання, але немає впевненості, що все зроблено правильно та обрано потрібний курс. І тут постає питання: «Як знайти нові орієнтири, які будуть служити дороговказом далі на життєвому шляху?»Просто треба зважити та оцінити свої досягнення до цього періоду. Адже часом те, що здається незначною суєтою, в очах інших виглядає як серйозне досягнення. Тому важливо відволіктися від самокопання та розпитати про свої успіхи близьких друзів. Можливо, вони швидше зможуть розповісти про вершини, які Вам удалося підкорити, а Ви їх і не помітили.
Так само було і зі мною: подумаєш, у мене двоє дітей, чоловік, я закінчила аспірантуру, веду групи, і в мене своя, хай і невелика, терапевтична практика. Це ж нічого не варте. Це ж зовсім маленькі, нічого не варті досягнення. А виявилося, що інші люди це сприймають як успіх, як подвиг і навіть заздрять. Я була здивована, і переосмислила своє ставлення до того, чого досягла до своїх 30. Тепер я пишаюся собою і точно знаю, чого прагну.
Раджу і Вам не поспішати, а зважити всі свої успіхи, не порівнюючи себе з іншими. І життя піде новим, більш повним і насиченим шляхом!
Додати коментар