Захворювання сальних та потових залоз є одними з найпоширеніших патологій у практиці лікаря-косметолога.
Заліза шкіри виконує важливу функцію у захисті, виведенні токсичних речовин та терморегуляції шкіри.
Шкіра дорослої людини має від 2 до 4 млн потових залоз, а добове виділення поту становить 400-600 мл при кімнатній температурі.
Знання анатомії та регуляції залоз необхідно для виявлення причин порушень у роботі сальних та потових залоз.
На estet-portal.com читайте про особливості будови сальних та потових залоз, а також про захворювання залоз шкіри, з якими пацієнти найчастіше звертаються до лікаря.
Сальні залози шкіри та себум: незамінний захист шкірного покриву
Сальні залози являють собою альвеолярні залози, які розташовуються між сосочковим і сітчастими шарами дерми. Залози відкриваються переважно у волосяні фолікули.
Невелика кількість залоз відкриваються відразу на поверхню шкіри (червона облямівка губ, соски, головка статевого члена, крайня плоть, малі статеві губи та клітор). На підошвах і долонях сальні залози відсутні.
За типом секреції залози є голокриновими, тобто виділення секрету пов'язане з руйнуванням клітини залози.
Фрагменти клітини, змішані з жиром, наповнюють залозу і виділяються на поверхню шкіри через протоку.
Сальні залози виділяють секрет, який захищає шкіру: шкірне сало (себум) перешкоджає дегідратації шкірного покриву, захищає від хвороботворних бактерій, нейтралізує луги , підтримує постійну температуру тіла, а також виділяє продукти обміну та токсичні речовини.
За регуляцію секреції шкірного сала відповідають гіпоталамус, гіпофіз, надниркові залози та статеві залози.
Читайте нас у Instagram
Потові залози: різновиди та важливі функції придатків шкіри
Потові залози є простими трубчастими залозами, які складаються з довгої вивідної протоки і секреторного відділу, закрученого в клубок.
Залізи знаходяться глибоко в сітчастому шарі дерми на межі з підшкірно-жировою клітковиною.
Кінцеві відділи вистелені кубічним епітелієм, за яким іде ряд міоепітеліальних клітин, що лежать на базальній мембрані.
Потові залози беруть участь у терморегуляції, допомагають виводити зі шкіри продукти обміну, солі, лікарські препарати, а також надають тілу специфічного запаху.
Регуляцію потових залоз здійснює симпатична нервова система з центром регулювання тепловіддачі в гіпоталамусі.
Вас також може зацікавити:Важливі аспекти лікування гіпергідрозу ботулотоксином
Мерокринові та апокринові потові залози: особливості будови
За типом секреції потові залози діляться на мерокринові, в яких виділення секрету відбувається без руйнування клітин залози і апокринові, в яких секреція супроводжується руйнуванням апікальних частин залозистих клітин.
Апокринові залози більш ніж мерокринові, мають менш закручені клубок і, як правило, відкриваються у волосяну цибулину.
Мерокринові залози покриває практично всю шкіру (крім червоної облямівки губ, головки статевого члена та внутрішнього листа крайньої плоті). Вони виділяють мастило для рогового шару, беруть участь у терморегуляції, а також виділення продуктів азотистого обміну.
Апокринові залози знаходяться переважно в пахвинних областях, долонях, підошвах, на шкірі лобка та живота, навколо ануса та на великих статевих губах. Дані залози шкіри починають інтенсивно розвиватися у пубертатному періоді.
Секрет апокринових потових залоз має специфічний запах і містить статеві атрактанти (феромони).
Різновидом апокринових залоз є мейбомієві і сірчані залози. follow">Характерні симптоми та основні причини гіпергідрозу обличчя
Найпоширеніші захворювання потових і сальних залоз
Захворювання сальних і потових залоз є одними з найпоширеніших дерматозів.
Виділяють такі захворювання потових залоз:
• ангідроз (відсутність потовиділення);
• гіпергідроз (посилене потовиділення);
• гідраденіт (запалення потових залоз гнійного характеру);
• потница (роздратування шкіри, викликане посиленим потовиділенням і уповільненим випаром поту);
• Дані порушення можуть бути викликані внаслідок дегідратації організму, при гострих або хронічних інфекційних захворюваннях, ендокринних та онкологічних патологіях. Часто у таких пацієнтів діагностується гіпо-або аплазія потових залоз (при ангідрозі) або є нейроендокринні порушення (при гіпергідрозі).
До патологій сальних залоз належать:
• розацеа (ураження судинного апарату шкіри разом із демодекозом);
• угревая хвороба (гіперкератоз і гіперплазія сальних залоз);
• Себорея (гіперпродукція шкірного сала в результаті гормональних порушень).
У патогенезі ураження сальних залоз, насамперед, відіграє роль нейрогуморальна регуляція, а також впливу несприятливих ендогенних та екзогенних факторів.
Дякую, що залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Дерматологія». Вас також може зацікавити: Вугрова хвороба: механізм розвитку та фактори, що спричиняють
Поділіться:
Додати коментар