Можливі ускладнення імплантації зубів та як їх уникнути

Які переваги імплантації зубів перед протезуванням? Як проводитися імплантація? Які імплантати найкращі у наш час? Який процес імплантатів вживлення в кісткову тканину? Які можливі ускладнення? Був проведений аналіз застосування імплантатів, результати якого дають відповіді на всі питання та демонструють переваги імплантації перед протезуванням.

Які нинішні проблеми імплантації та протезування

Нестача об'єму або висоти кісткової тканини не повинна призводити до відмови від імплантологічного лікування. При нарощуванні кістки збільшення часу лікування не задовольняє бажань та вимог пацієнтів. Вирішити проблему протезування при атрофії щелеп дозволяє установка у дефіцитних зонах коротких імплантатів. Можлива установка і довгих імплантатів у з'єднання з клиноподібною кісткою через верхньощелепний бугор. Важливо приділити належну увагу показанням до застосування, питанням аналізу помилок на етапі планування та ускладнень при проведенні лікування із застосуванням коротких імплантатів або бугорно-крилоподібних гвинтових імплантатів.

Було проведено ретроспективний аналіз застосування імплантатів при атрофії альвеолярного відростка, а також випадків дезінтеграції цих імплантатів без застосування методик аугментації.

Суть проведеного клінічного дослідження

У досліджуваній групі перебували 44 пацієнти віком від 25 до 60 років, яким було запропоновано виконати терапію дефектів у зубних рядах за допомогою незнімних протезів з опорою на імплантати. Серед пацієнтів було 23 жінки та 21 чоловік. Дослідження розпочато у 2005 році та триває дотепер. За цей період було встановлено всього 54 імплантати систем «AB-dental», «Implife» та «U-impl-Maxi» у зоні атрофії кісткової тканини після попереднього рентгенологічного дослідження. Ширина альвеолярного відростка (без урахування м'яких тканин) за даними КТ становила від 5 до 10 мм, але висота альвеолярного відростка становила трохи більше 4-7 мм. До цієї групи не включені пацієнти, яким перед імплантацією проводилася аугментація альвеолярного відростка.

Предопераційне обстеження складалося зі збору анамнезу, ортопантомографії, комп'ютерної томографії. Клінічні методи дослідження включали огляд ротової порожнини, стан рани в процесі загоєння, з'ясовували наявність болю, гіперемії, ступінь рухливості імплантату та наявність/відсутність грануляційної тканини навколо імплантатів.

У разі прикріплення ясен до області бугра, встановлювався або короткий імплантат «U-impl-Maxi» (Діаметрі ці імплантати мають 7 мм, висота 5 мм), або довгий імплантат від 14 до 18 мм в щелепно-основний шов, який з'єднує крилоподібні відростки основної тканини і горб верхньої щелепи. Для оцінки результату після встановлення, а також при появі рухливості після встановлення проводився рентгенологічний контроль. За збереження достатньої стабільності та відсутності запальних явищ навколо імплантатів на 28-35 добу на імплантат виготовляли тимчасову (нефункціональну) ортопедичну конструкцію на 2-4 місяці.

Результати даних досліджень та їх обговорення

Було проаналізовано помилки при плануванні та виконанні хірургічного протоколу, способи усунення ускладнень, заходи їх профілактики. У 7 пацієнтів при одноетапній імплантації за період первинного проживання відторглися 9 імплантатів, що становить приблизно 18% Проаналізувавши випадки успіху та неуспіху в подібних ситуаціях, було зазначено таку помилку у плануванні операції. Якщо навколо встановленого імплантату відсутня кератинізований ясенний край - це візитна картка дезінтеграції імплантату, що назріває, навіть за умови надійної стабільності. Якщо по гребеню альвеолярного відростка верхньої щелепи такої ділянки немає – імплантація тимчасово протипоказана. Наступною помилкою вважається неповне вилучення кортикальної кісткової серцевини перед встановленням імплантату «U-impl-Maxi».

Причини ускладнень імплантації та методи їх вирішення

Травма кісткової тканини провокує напругу в тканинах, що проявляється набряком тканини, тоді потрібна установка дренажу. Гіперемія та набряк запаленої кісткової тканини не спостерігається. А ось тривалий біль, головна складова запалення, розцінюється як підвищена реактивність пацієнта. Причинами болю та дискомфорту є інфікування згустку крові під імплантатом за відсутності дренажу кісткової тканини. Також причиною може бути встановлення імплантату з надмірною компресією.

У таких випадках відразу після проведення дезимплантації припиняється біль, зменшуються явища запалення, напруга в кістці зникає, але головне- після загоєння кістки можливе проведення реімплантації без втрати віри пацієнта у перевагу методу імплантації перед знімним протезуванням. У випадках, коли незважаючи на лікування антибіотиками, протизапальними препаратами, що проходить лікування, біль не проходить більше тижня - необхідно витягти імплантати з кісткової тканини.

При втраті стабільного становища внутрішньокісткова частина імплантату контамінується мікрофлорою порожнини рота, лізис кістки, що триває, і міграція фібробластів вздовж імплантату, роблять процес дезінтеграції незворотним. Якщо не буде простору під імплантатом – не буде прецеденту для утворення незрілої кісткової тканини (можливо й гранульоми).

Відомо, що перерозподіл сил оклюзії має проектуватися на кортикальні платівки з протилежного боку. Це і стало причиною встановлення бугорно-крилоподібних імплантатів. Він прикріплений через бугор верхньої щелепи в щелепно-основний шов. Коли альвеолярний відросток атрофується наслідком втрати зубів, крилоподібні відростки не атрофуються. З позиції бікортикальної фіксації установка таких імплантатів цілком виправдана. За період спостереження (2 роки) на хірургічному етапі ускладнень не було.

Після введення імплантатів в ортопедичну конструкцію відмічені ускладнення у вигляді дезінтеграції імплантатів (3 випадки), пов'язані з травматичним оклюзійним фактором на стадії функціонування протезу. Крім того, це були випадки самостійного використання «U-impl-Maxi», без залучення в роботу сусідніх, з дефектом зубів чи імплантатів.

Ускладнення, що спостерігалися, з'явилися наслідком некоректного поводження з кістковою раною, оскільки після оптимізації методики встановлення бугорно-крилоподібних імплантатів в обхід верхньощелепного синуса та коротких U-impl-Maxi» безпосередні та віддалені результати лікування значно покращилися.

Корисні висновки, що сприяють імплантації без ускладнень

Якщо брати до уваги патогенез запалення та болю, то уникнення ускладнень цілком реальне. Для цього важливо коректно поводитися з кістковою тканиною щелеп.

Аналіз клінічного досвіду дає можливість затверджувати такі правила:
• При установці імплантатів «U-impl-Maxi» в ділянках з мінімальною висотою, це дозволяє уникнути додаткових матеріальних витрат, травмування при різних видах аугментації кісткової тканини, і скоротити терміни лікування.
• Аналіз випадків дезінтеграції дозволив оптимізувати методику встановлення бугорно-крилоподібних імплантатів та імплантатів «U-impl-Maxi», визначити фактори ризику післяопераційних ускладнень.
• Плануючи оперативне втручання в ділянці атрофії альвеолярного відростка на нижній або верхній щелепі щодо встановлення імплантатів, необхідно керуватися наявністю достатньої кількості прикріпленої ясна.