Триггеры развития, диагностика и методы лечения контактного дерматита

Контактний дерматит часто зустрічається в амбулаторній лікарській практиці.

Це гостре або хронічне запалення шкіри, зумовлене взаємодією шкіри з хімічним, біологічним або фізичним агентом.

Контактний дерматит після одноразового впливу може бути ірритативного або алергічного характеру.

Клінічно іноді важко розрізнити ці процеси.

Дізнайтеся у статті на estet-portal.com які основні фактори викликають контактний дерматит, а також сучасні підходи до діагностики та лікування даного захворювання.

Класифікація контактного дерматиту

Ірритативний контактний дерматит − найпоширеніший тип контактного дерматиту, зумовлений прямим ушкодженням шкіри після одноразового чи багаторазового впливу певного подразника.

Читайте нас у Instagram!

Ірритативний контактний дерматит виникає у місці дії подразника на шкіру.

Якщо впливає сильний подразник, може виявлятися досить швидка реакція з боку шкіри: біль, набряк, пухирі.

При постійному впливі слабкого подразника, зокрема води або мила, реакція може розтягнутися на період від кілька тижнів до декількох місяців і клінічно виявлятися сухістю, свербінням та тріщинами на шкірі.

Акродерматит: методи діагностики та надання допомоги

Алергічний контактний дерматит − другий дуже поширений тип контактного дерматиту.

На відміну від ірритативного контактного дерматиту, причиною пошкодження тканин у цьому випадку є імунологічний механізми.

Алергічний контактний дерматит − це реакція гіперчутливості IV типу, яка проявляється через 48-72 години після дії алергену.

Тригери розвитку контактного дерматиту

Потенційними хімічними речовинами, які викликають контактний дерматит, є:

  1. Метали.

Нікель міститься в деяких металевих предметах, зокрема в ювелірних виробах, блискавках, гудзиках, пряжках та монетах.

Він також може зустрічатися в таких предметах, як мобільні телефони, вироби з білого золота, деякі ортопедичні протези.

Алергія на нікель дуже поширена серед дорослих та дітей.

Кобальт широко використовують у засобах гігієни (антиперспірант), фарбах для волосся.

Люди, які мають алергію на нікель, часто страждають і від алергії на кобальт.

Солі хрому входять до складу фарби, цементу, шкіряних виробів.

Можуть спричинити алергічний контактний дерматит, а іноді й ірритативний контактний дерматит.

My default image

  1. Ароматичні сполуки.

Це тригери алергічного контактного дерматиту, особливо у людей із пошкодженою шкірою.

Ці сполуки входять до складу косметичних засобів, парфумерії, харчових ароматизаторів, зубних паст.

  1. Антибактеріальні мазі.

Ці мазі, наприклад, неоміцин і бацитрацин, часто використовують для лікування подряпин та ран, але в деяких людей їх застосування може викликати алергічні реакції.

Як розпізнати мікробну екзему

  1. формальдегід.

Це консервант, який є сильним алергеном.

Він входить до складу дезінфекційних засобів, клеїв, може утримуватись у засобах особистої гігієни, косметиці.

У деяких людей може викликати алергіюію.

My default image

Групи ризику, діагностика та лікування контактного дерматиту

Контактний дерматит поширений серед населення в цілому, але певні професійні групи страждають на нього частіше, наприклад:

  • медичні працівники;
  • косметологи;
  • перукарі;
  • працівники промислових підприємств.

Також захворювання частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків.

В останні роки поширилася також акрилатна алергія, пов'язана з косметикою для нігтів.

Типові ознаки контактного дерматиту − ураження пахв (від дезодорантів), рук та зап'ясть (контакт з металом, робочими інструментами, хімічними речовинами).

Причини, фактори ризику та профілактика розвитку пелюшкового дерматиту

Контактний дерматит може виникати на будь-якій ділянці тіла.

Зазвичай локалізується на обличчі та шиї (від застосування засобів догляду за шкірою, косметики), стегнах і гомілках (від шкарпеток, гумових чобіт, засобів для процедур при виразках на шкірі), ногах (від металів, гуми, шкіри, барвників, клею, антимікотиків).

Патч-тести – найінформативніші методи діагностики алергічного контактного дерматиту на сьогоднішній день.

My default image

Лікування контактного дерматиту полягає у забезпеченні уникнення контакту з алергеном або припинення його дії.

З лікувальною метою застосовують креми на основі глюкокортикостероїдів (ГКС), імуносупресивні препарати.

ДКЗ призначають один або два рази на день до загоєння уражень шкіри, протягом двох - шести тижнів залежно від ступеня тяжкості дерматиту.

Все, що потрібно знати дерматолога про застосування топічних глюкокортикоїдів

При тяжкому перебігу алергічного дерматиту призначають короткий курс системних кортикостероїдів (преднізолон 20-40 мг один раз на день протягом одного - двох тижнів).

Якщо приєднується бактеріальна інфекція, у терапії контактного дерматиту використовують антибактеріальні препарати.

 

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити