Загальновідомо, що понад 90% населення уражено вірусом простого герпесу. За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, у всьому світі понад 3,7 млрд осіб у віці до 60 років інфіковані вірусом простого герпесу першого типу. найпоширенішим етіологічним чинником виникнення орального герпесу. Що ж до вірусу простого герпесу другого типу – головного збудника генітального герпесу – інфікування ним становить 417 млн людей у світі віком від 15 до 49 років.
При цьому первинне зараження вірусом простого герпесу першого типу може відбуватися ще під час народження, тоді як зараження збудником другого типу відбувається з настанням статевої активності. Обидва види герпесу призводять до хронічного перебігу патологічного інфекційного процесу. Найчастіше це захворювання має латентний клінічний перебіг, а рецидив його є результатом впливу деяких пускових механізмів. Докладніше про них, а також про типові клінічні симптоми та сучасні підходи до лікування герпетичних уражень шкіри читайте на estet-portal.com у цій статті.
Як вірус простого герпесу вперше потрапляє до людського організму
Первинне зараження вірусом простого герпесу відбувається при безпосередньому контакті з біологічними рідинами або ураженими ділянками шкіри інфікованої людини.
Вірус простого герпесу є нейротропним: після потрапляння в епітелій збудник дендритів нейронів транспортується в сенсорний ганглій.
ДНК збудника вбудовується в генетичний апарат чутливого нейрона, що призводить до довічної персистенції інфекції. При цьому імунні механізми захисту (клітинні та гуморальні) запобігають генералізації інфекції, але не можуть елімінувати. вірус простого герпесу з людського організму. Вплив несприятливих факторів, про які докладніше буде викладено далі в статті, призводить до транзиторної імуносупресії та подальшої реактивації вірусу: його частинки по дендритах нейронів транспортуються назад в епітелій і викликають прояви симптомів захворювання.
Читайте нас у Telegram
Які несприятливі фактори призводять до реактивації вірусу простого герпесу
Виникненню типового герпетичного ураження шкіри зазвичай передують такі суб'єктивні симптоми, як поколювання, печіння та свербіж. Згодом з'являється еритема шкіри, яка з часом починає обмежувати численні групи везикул, що містять серозну рідину. Везикули можуть зливатися між собою, а також перетворюватися на пустули. На місці цих морфологічних елементів з часом виникають поверхневі ерозії шкіри, які потім гояться безслідно. Тривалість захворювання становить у середньому від одного до двох тижнів, але може змінюватись.
Несприятливими факторами, які можуть призводити до реактивації вірусу простого герпесу, є:
1. Переохолодження;
2. Механічна травма шкіри;
3. Проведення стоматологічних маніпуляцій;
4. Вплив стресу;
5. Ультрафіолетове опромінення шкіри;
6. Сонячний опік шкіри;
7. Транзиторна імуносупресія на тлі перенесеного грипу або іншої гострої вірусної інфекції.
У людей з діагнозом «атопічний дерматит» може спостерігатися рясна герпетична ураження шкіри обличчя . Але не варто плутати цей стан із дисемінацією вірусу простого герпесу на фоні імунодефіциту.
Лікування уражень шкіри, асоційованих з вірусом простого герпесу
Доведено, що застосування противірусних препаратів є ефективним у лікуванні дерматологічних захворювань, асоційованих з вірусом простого герпесу.
Чим раніше розпочати терапію захворювань, асоційованих з вірусом простого герпесу, тим вірогідніший її успіх.
У середньому тривалість терапії герпетичної інфекції становить 5 днів, але може бути продовженою до 10 днів у разі важкої клінічної картини захворювання.
Лікування герпетичної інфекції включає такі компоненти:
1. Місцева терапія: застосування кремів, що містять ацикловір або панцикловір, ефективно у разі легкого перебігу захворювання. Крем необхідно наносити на уражені ділянки шкіри тонким шаром кожні 2-4 години. З метою зменшення ексудативних процесів доцільно наносити цинкову мазь.
2. Системна терапія: застосовується у разі середньотяжкого та тяжкого перебігу патологічного процесу. Існують такі схеми системного лікування герпетичної інфекції:
1. Ацикловір: 200 мг 5 разів на день 5 – 10 днів;
2. Валацикловір: 500 мг 2 рази на день 5 – 10 днів. Можливе застосування препарату в дозі 2000 мг (4 таблетки по 500 мг) з інтервалом 12 годин двічі протягом доби у разі легкого клінічного перебігу захворювання.
3. Фамцикловір: 250 мг 3 рази на день 5 – 10 днів.
Якщо рецидив герпетичної інфекції виник на тлі супутнього імунодефіциту, необхідно призначати вищі дози противірусних препаратів. Тривалість терапії та дозування діючих речовин у таких випадках повинні підбиратися лікарем індивідуально у кожному окремому випадку.
Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Дерматологія». Можливо, Вас також зацікавить Естетичні процедури та вірус простого герпесу: як уникнути ускладнень.
Поділіться:
Додати коментар