Отрубоподібний або різнобарвний лишай - хронічний дерматоз, що викликається дріжджоподібним грибом Pityrosporum ovale.
Збудник лишаю є умовно-патогенним мікроорганізмом, що мешкає у роговому шарі епідермісу та волосяних фолікулах.
Патологія виникає при посиленому зростанні псевдоміцелію гриба. Різнобарвний лишай не є висококонтагіозним захворюванням, а частіше виникає за певного стану організму.
Тому для лікування захворювання необхідно знайти фактори, що провокують грибкові прояви.
Читайте на estet-portal про причини, симптоми, діагностику та лікування різнобарвного лишаю.
Фактори-провокатори: що викликає посилене розмноження гриба
Отрубоподібний лишай зустрічається переважно у молодих людей, із загостренням течії влітку.
До причин захворювання належать ендогенні та екзогенні фактори.
Серед ендогенних це:
• генетична схильність;
• ендокринні захворювання;
• хронічні осередки інфекції;
• гормональний дисбаланс в організмі;
• імунодефіцитні стани;
• вагітність та менопауза.
До екзогенних факторів відносяться:
• тривале лікування кортикостероїдами;
• кліматичні умови (спекотний та вологий клімат);
• інтенсивне іонізуюче та ультрафіолетове випромінювання;
• носіння тісного синтетичного одягу;
• хронічні стреси та шкідливі звички.
Все, що призводить у посиленому пото- та саловиділенні може бути причинами висівкового лишаю.
Але найчастіше для прояву хвороби необхідна дія кількох факторів.
Читайте нас у Telegram
Клінічна картина різнобарвного лишаю: характерне «забарвлення леопарду»
Різнобарвний лишай протікає у двох формах: локалізованій та дисемінованій. Найчастіше уражається верхня частина тулуба, плечі, шия, пахвові западини, живіт, пахова область, статеві органи.
Елементами висипу представлені у вигляді плям з чіткими краями: гіпо-або гіперпігментація.
Плями мають різну форму та відтінок – від світло-жовтого до коричневого, звідси і назва грибкового захворювання.
Вогнища поразки також схильні до збільшення та злиття, з утворенням малюнків, що нагадують географічну карту.
Характерною для різнобарвного лишаю є поява лущень на плямах, яка при лікуванні захворювання зникає.
Також у деяких пацієнтів на тлі різнобарвного лишаю можуть виникати грибковий фолікуліт або себорейний дерматит.
Забудьте про гіперпігментацію назавжди: найефективніші методи корекції
Лабораторна та диференційна діагностика різнобарвного лишаю
Крім клінічних симптомів та даних анамнезу для постановки діагнозу необхідно скористатися мікроскопією з гідроксидом калію для виявлення дріжджоподібного гриба або йодною пробою по Бальцеру.
Також широко використовується лампа Вуда в затемненому приміщенні. Під лампою Вуда уражені ділянки шкіри мають характерне зеленувато-синє світіння.
Диффернціальну діагностику висівкового лишаю проводять з рожевим лишаєм, краплеподібним псоріазом, вітіліго, сифілітичною лейкодермою, а також з післязапальною гіпер- та гіпопігментацією.
Вам також може бути цікаво: Лікування оперізувального герпесу: сучасні підходи та рекомендації
Різнобарвний лишай: основне лікування та профілактика захворювання
Лікування грибкового захворювання залежить від локалізації та форми захворювання.
Для невеликих ділянок ураження використовується фунгіцидні засоби (клотримазол, тербінафін) 1-2 рази на добу протягом 2 тижнів.
При ураженні грибом волосистої частини голови застосовуються шампуні, що містять фунгіцидні засоби протягом 7-10 днів.
При поширеній формі різнобарвного лишаю та частих рецидивах хвороби, необхідно провести курс системного лікування кетоконазолом або інтраконазолом у дозі 200 мг на день протягом 7-14 днів.
Профілактика захворювання полягає в якісному догляді за шкірою, дотриманні особистої гігієни, зміцненні імунної системи, лікуванні супутніх хвороб, уникненні агресивного впливу УФ-випромінювання та синтетичного одягу.
Дякую, що залишаєтеся з estet-portal .com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Дерматологія». Вас також може зацікавити:
Розовий лишай Жибера: етіологія та поширеність захворювання
Поділіться:
Додати коментар