Хірургічне лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ) залишається основним методом у складі комплексної терапії, як зазначено у всіх сучасних стандартах, рекомендаціях та протоколах.
Провідними методами хірургічного лікування при раку молочної залози є мастектомія (МЕ), органозберігаючі операції (ОСВ), одномоментне реконструктивне та онкопластичне втручання. Кількість мастектомій продовжує залишатися значним − 40-60%, незважаючи на покращення ранньої діагностики та все ширше застосування ВЗГ.
Одним із найвагоміших ускладнень після мастектомії є постмастектомічний синдром, що супроводжується вираженим больовим синдромом, що значно погіршує якість життя хворих після видалення молочної залози. Дізнайтесь у статті на estet-portal.com про основні методи профілактики ускладнень мастектомії.
Ускладнення після мастектомії
В останні роки дещо зросла кількість мастектомій у зв'язку з великою увагою до виявлення мультицентричного зростання раку молочної залози, поширенням використання в діагностиці магнітно-резонансної мамографії (МРМ) та виявленням онкологічного процесу іншими методами (ультразвукова діагностика, мамографія).
>Читайте нас у Instagram!
>Найпоширенішим ускладненням після мастектомії є постмастектомічний синдром. Це ускладнення, яке включає лімфостаз верхньої кінцівки, контрактури плечового суглоба, парестезії та оніміння шкіри внутрішньої поверхні плеча, хронічний больовий синдром плеча та грудної стінки на боці операції.
Характеристика методів діагностики новоутворень молочної залози Останнім часом цей синдром виникає рідше в порівнянні з тим періодом, коли при раку молочної залози як мастектомію виконували операції за методом Холстеда або Пейті (70-90-і рр. ХХ століття). Зараз переважно проводять модифіковану мастектомію за Маденом, після якої частота названих вище ускладнень мінімізується, але не всіх.
Наприклад, частота виникнення лімфостазу та контрактур знижується до 10-20%, проте частота парестезії та больового синдрому залишається на рівні 50-70%.
Тож останнім часом у літературі під даним синдром мають на увазі в основному хронічний біль, який триває більше 3 місяців після мастектомії. Наявність болю до трьох місяців після операції вважають цілком можливим результатом операційної травми. Хронічний післяопераційний больовий синдром (ХПОБС) виникає у 52% випадків не тільки після мастектомії, а й після органозберігаючих операцій (квадрантектомії, туморектомії, радикальних секторальних резекцій).
Причини розвитку больового синдрому після мастектомії
Основною причиною ускладнень після мастектомії може бути пошкодження судинно-нервових пучків, що проходять у пахвовій ямці. Сюди відносять підключичну артерію та вену з елементами плечового нервового сплетення, підлопаткову артерію, вену та нерв, бічну грудну артерію, вену та довгий грудний нерв, а також міжреберно-плечові шкірні нерви.
Предопераційна діагностика новоутворень молочних залоз
Ці головні судинно-нервові структури при лімфодисекції звільняють від фасції, клітковини та лімфатичних вузлів. Під час такої процедури частина нервових волокон може травмуватись.
Особливо це характерно для міжреберно-плечових шкірних нервів, оскільки вони проходять від грудної стінки до плеча в горизонтальному напрямку.
В останніх дослідженнях розвитку ускладнень мастектомії встановлено, що частота їх появи була вищою в тих випадках, коли лімфодисекція була більш травматичною, і видаляли більшу кількість лімфовузлів, причому не завжди уражених метастазами.
Дослідження причин виникнення больового синдрому після мастектомії показало також, що він завжди присутній і більш виражений у тих випадках, коли перед операцією були його первісні прояви. В окремих дослідженнях показано, що причиною розвитку хронічного больового синдрому після мастектомії є ушкодження міжреберно-плечових нервів під час виконання пахвової лімфодисекції.
Практична анатомія зв'язкового апарату молочної залози: боремося з міфами.Профілактичні заходи ускладнень після мастектомії
Для попередження розвитку зазначених ускладнень в останні десятиліття рекомендують проводити видалення пахвових лімфатичних вузлів менш травматично, максимально зберегти підлопаткову вену та її гілки, по можливості зберігати гілки латеральної грудної вени та волокна чутливих нервів − міжреберно-плечових гілок.
Відомі методи пахвової лімфаденектомії, що включають збереження міжреберно-плечових нервів. Це попереджає розвиток контрактур плечового суглоба та порушення шкірної чутливості верхньої кінцівки та грудної стінки під час виконання мастектомії.
Ці методики характеризуються задовільним естетичним ефектом та задовільною реабілітацією хворих у післяопераційний період. Для запобігання проведенню травматичних лімфаденектомій за відсутності метастазів у лімфатичних вузлах доцільно проводити лише ізольоване видалення прикордонних лімфатичних вузлів з обов'язковим гістологічним дослідженням.
Небезпечні грудні імпланти: основні ризики маммопластики
У таких випадках судини та нерви взагалі не пошкоджуються і не виникають вищеописані ускладнення. Але у випадку, коли метастази в пахвових лімфатичних вузлах є, їх треба максимально повно видаляти в одному блоці з навколишньою клітковиною, судинами та нервами.
Наступним етапом профілактики ускладнень мастектомії при раку молочної залози є проведення комбінованої анестезії − поєднання загального знеболювання з місцевим. Для цього перед розкриттям шкіри проводять інфільтраційну анестезію місцевим анестетиком (0,5% лідокаїн, прокаїн, бупівакаїн).
Також для зменшення післяопераційної інвалідизації, відновлення якості життя пацієнток після хірургічного лікування з приводу раку молочної залози пропонується перед операцією проводити психологічну реабілітацію.
Чи викликають грудні імпланти аутоімунні захворювання
Поділіться:
Додати коментар