Подагра – це одне з найпоширеніших ендокринологічних захворювань, пов'язаних із порушенням обміну речовин. При цій патології порушуються процеси синтезу та екскреції сечової кислоти, внаслідок чого вона з надлишків циркулює в крові, накопичуючись у суглобах, сухожиллях, хрящах, інтерстиції нирок та судинах. Лікування подагри – це завжди дуже тривалий і трудомісткий процес, який спрямований насамперед на зупинку прогресування захворювання. Знання причин подагри та основних патогенетичних механізмів цієї патології необхідно лікареві для того, щоб підібрати максимально ефективну схему лікування для пацієнта.
Причини подагри: класифікація захворювання з етіології
Основа розвитку подагри – це порушення пуринового обміну, а саме підвищення рівня сечової кислоти.
Гіперурикемія може розвиватися внаслідок підвищеного вироблення сечової кислоти внаслідок підвищення синтезу ендогенних пуринів, або бути результатом низької екскреції сечової кислоти.
У деяких випадках причиною подагри стає поєднання цих двох механізмів. Залежно від етіологічного фактора подагра може бути первинною та вторинною:
- первинна подагра – це самостійне захворювання, причиною розвитку якого часто є генетично обумовлений дефект ензимів, які беруть участь в обміні пуринів;
- вторинна подагра – виникає на тлі інших захворювань, таких як псоріаз, мієлолейкози, гемоглобінопатії тощо, або може розвиватися через застосування деяких лікарських препаратів.
Причини подагри: патогенез розвитку захворювання
Для того щоб зрозуміти механізм розвитку захворювання та розробити ефективну терапевтичну схему, необхідно уважно вивчити його патогенез, який докладно та доступно викладено у цій статті на estet-portal.com.
У розвитку подагри розрізняють 4 фази патогенезу:
- Перша фаза – гіперурикемія та накопичення в організмі уратів
Подагра розвиваються внаслідок підвищеного біосинтезу уратів та/або зниження їх екскреції із сечею. При гіперурикемії секреція сечової кислоти у дистальних канальцях нефрону
зростає, але нирка не в змозі видалити з організму весь надлишок сечової кислоти.
Залежно від ступеня урікозурії виділяють. три типи подагри:
- метаболічний тип: висока уратурія (більше 6 ммоль/добу) та нормальний кліренс сечової кислоти (7-9 мл/добу);
- нирковий тип: низька уратурія (менше 1.8 ммоль/добу) та знижений кліренс сечової кислоти (3-3.5 мл/хв).
- змішаний тип: нормальна або знижена уратурія та нормальний кліренс сечової кислоти.
- Друга фаза – відкладення уратів
Гіперурикемія та зниження виділення уратів із сечею, як основні причини подагри, призводять до того, що в тканинах організму відкладаються. кристали моноурату натрію. Накопичення уратів може спостерігатися у хрящах та суглобових відділах кісток, у синовіальних оболонках, сухожиллях, інтерстиціальній тканині нирок, склерах очей і навіть судинах.
- Третя фаза – гостре подагричне запалення
Відкладені в порожнині суглобів мікрокристали уратів активізують фактор Хагемана, кініни та компоненти комплементу, що призводить до підвищення проникності судинної стінки та притоку нейтрофілів. Цитокіни та лізосомальні ферменти вивільняються під час фагоцитозу уратних кристалів. Все це є основою розвитку гострого подагричного запалення.
- Четверта фаза – хронічне запалення запалення
Ця фаза патогенезу подагри розвивається через кілька років після початку хвороби. В результаті відкладення кристалів сечової кислоти, в м'яких тканинах. утворюються тофуси – подагричні гранульоми. Локалізуються вони найчастіше в підшкірній клітковині над суглобами стопи та кисті, на вушних раковинах, у ділянці ліктьових суглобів. Саме поява тофусів сигналізує про розвиток хронічного запалення при подагрі.
Причини подагри – це завжди надлишок сечової кислоти, що виник на тлі тих чи інших патологічних процесів в організмі.
Знання етіології та патогенезу подагри необхідне для пошуку правильного та максимально ефективного методу лікування патології, який дозволить зупинити прогресування хвороби. та покращити стан пацієнта.
Поділіться:
Додати коментар