Післяопераційний догляд для профілактики відторгнення трансплантату

Застосування шкірних трансплантатів у сучасній пластичній хірургії відкриває величезні можливості для реконструкції пошкоджених ділянок шкіри. Далеко не всі рани можна закрити шляхом їх зшивання, оскільки часто розмір дефекту буває настільки великим, що краї рани просто неможливо звести. У разі пересадка шкірного трансплантата є оптимальним варіантом лікування. Але успішно проведена операція – це не завжди гарант гарного ефекту. Некроз шкірного трансплантату може відбуватися в післяопераційному періоді, і правильний догляд у цей час є найкращим методом профілактики відторгнення трансплантату.

Профілактика відторгнення трансплантату в післяопераційному періоді

Післяопераційний період – це проміжок часу після проведення операції та до повного загоєння пошкодженої області. У цей час пацієнт вимагає особливо уважного догляду, що необхідно як для покращення його загального стану та усунення больових відчуттів, так і для контролю та підтримки всього організму у відновлювальному періоді. Профілактика відторгнення трансплантата після його пересадки в цей час має на увазі правильний післяопераційний догляд. Він включає видалення гематом і сіркою, які можуть утворюватися між трансплантатом і реципієнтним ложем, догляд за інфікованим трансплантатом і деякі інші маніпуляції.

Профілактика відторгнення трансплантату:

• видалення сіркою та гематом для профілактики відторгнення трансплантату;
• профілактика відторгнення трансплантату при розвитку інфекційного процесу;
• іммобілізація трансплантата для запобігання розвитку його контракції.

Видалення сіркою та гематом для профілактики відторгнення трансплантату

Сероми та гематоми у післяопераційному періоді можуть утворюватися між реципієнтним ложем та шкірним трансплантатом, перешкоджаючи його васкуляризації та сприяючи розвитку некротичних процесів. Для профілактики відторгнення трансплантата необхідно своєчасно видаляти гематоми і сірому. Якщо виникають підозри на можливість скупчення рідини між трансплантатом та реципієнтним ложем – ndash; на 2-у добу після операції виконують ревізію цієї області та евакуюють рідину доти, доки вона не перестане накопичуватися. Рідина видаляється шляхом натискання на трансплантат стерильними марлевими кульками, а згустки, що утворилися, видаляються пінцетом.

Профілактика відторгнення трансплантату при розвитку інфекційного процесу

У післяопераційному періоді після будь-якого з оперативних втручань існує ймовірність розвитку інфекційного процесу. На розвиток інфекції під трансплантатом вказують такі ознаки:

• підвищення температури тіла до субфебрильних значень, часто на 3-4 добу після операції;
• неприємний запах трансплантату;
• почервоніння навколо країв трансплантата через кілька днів після операції;
• посилення больових відчуттів у місці пересадки трансплантату.

Профілактика відторгнення трансплантату при його інфікуванні включає механічне видалення некротичних тканин, рясне промивання рани фізіологічним розчином, а також призначення антибактеріальної терапії відповідно до збудника інфекції. Достовірно підвищує приживання розщеплених шкірних трансплантатів гіпербарична оксигенація.

Іммобілізація трансплантата для запобігання розвитку його контракції

У післяопераційному періоді важливо достатню увагу приділити іммобілізації шкірного трансплантату для запобігання розвитку його контракції. Як відомо, абсолютно всі шкірні трансплантати піддаються цьому процесу в тій мірі, в якій контрагує дозріває рубцева тканина між реципієнтним ложем і шкірним трансплантатом. Цей процес починається приблизно через 10 днів після оперативного втручання та триває протягом приблизно шести місяців. Тонкі розщеплені трансплантати особливо піддаються вираженій контракції на мобільних і увігнутих поверхнях тіла, і набагато меншою мірою – на фіксованих та опуклих ділянках. Повношарові трансплантати практично не піддаються контракції.