Гонорейні ураження ротової порожнини фахівці виділяють в особливу групу, оскільки ці прояви гонореї за своєю симптоматикою дуже схожі на ангіну, фарингіт, стоматит, гінгівіт, ларингіт, а тому пацієнти часто довго не отримують адекватного лікування. Більше того, у жінок поразка мигдаликів. може виявитися єдиним проявом гонореї, і захворювання при цьому протікатиме майже без симптомів. Дуже важливо при тривалому безрезультатному лікуванні запалення горла у пацієнта направити його на додаткові обстеження. цілком можливо, що він хворий на гонорею.
Прояви гонореї при ураженні порожнини рота
Гонорея ротової порожнини найчастіше зустрічається після статевого контакту з інфікованим партнером шляхом орального сексу, проте і при інших формах сексуальних контактів можливий прояв гонореї в порожнині рота і в глотці. Деякі дослідники вважають, що передача гонококової інфекції можлива навіть за поцілунків.
Збудник гонореї викликає запальний процес на слизовій оболонці порожнини рота та глотки, який зовні виглядає як гнійний наліт на яснах, мигдаликах, що виникає при ангіні.
Наліт може виходити за межі мигдаликів і охоплювати піднебінні дужки, язик. Пацієнти зазвичай скаржаться на біль при ковтанні та загальне нездужання, захриплість голосу, неприємний запах з рота.
Іноді прояв гонореї нагадує ангіну – з ознобом, підвищеною температурою, гнійним нальотом на мигдаликах, утрудненим ковтанням. Гнійний наліт при цьому дуже рясний, смердючий і вражає завжди обидві мигдалини. На думку фахівців, такі симптоми можуть бути обумовлені поєднаною інфекцією, коли до збудників гонореї приєднуються інші бактерії, здатні викликати запалення (наприклад, стрептокок). Крім того, у багатьох хворих з проявами гонореї в ротовій порожнині та глотці при лабораторному дослідженні виділяють ще й менінгококову інфекцію, що обумовлює ймовірність важких ускладнень, якщо лікування проведено неадекватно.
Характер перебігу хвороби та терапія проявів гонореї
У 80% випадків фарингеальної гонореї захворювання протікає практично безсимптомно або неспецифічно. Пацієнт може прийти на прийом до лікаря зі скаргами на значно гіпертрофовані мигдалики та наліт на них, на збільшення лімфатичних вузлів та неприємні відчуття при ковтанні.
Гонококи абсолютно стійкі до ліків проти ангіни, у тому числі антибіотиків, а тому після лікування – якщо діагноз було поставлено неправильно – прояви гонореї зникнуть, але хвороба нікуди не зникне, а поступово перейде у хронічну форму. Більше того, є ризик вироблення стійкості гонококу до антибіотиків, що погіршує прогноз та вимагає застосування комбінацій сильнодіючих препаратів.
Лабораторному обстеженню на фарингеальну гонорею підлягають усі пацієнти з підозрами на наявність гонококової інфекції, а також ті, хто спостерігається у лікаря з приводу хронічної ангіни або фарингіту.
Дуже важливо при підозрі на фарингеальну гонорею ретельно зібрати анамнез та виявити ймовірні оральні контакти зі статевими партнерами. Це допоможе правильно поставити діагноз та розпочати адекватну терапію.
Терапія проявів гонореї в порожнині рота та гортані ведеться комплексно, на основі антибактеріальних препаратів пеніцилінового та цефалоспоринового ряду, підбирається з урахуванням індивідуальної реакції пацієнта. Можлива комбінація антибіотиків (наприклад цефтріаксону та доксицикліну). Додатково можуть бути рекомендовані імуномодулятори, місцеві антисептичні засоби (хлоргексидин). При необхідності застосовують протиалергічні засоби, призначають препарати для зміцнення судин.
Поділіться:
Додати коментар