Незважаючи на вдосконалені клінічні рекомендації з діагностики та лікування хронічної кропив'янки (ХК), існують випадки резистентних до стандартної лінії терапії форм, при яких пацієнт потребує персоналізованого підходу до лікування.
Діагностика та лікування хронічної кропив'янки вимагають:
- детального збору анамнезу захворювання пацієнта;
- ретельний фізикальний огляд;
- проведення всього набору рутинних лабораторних досліджень;
- застосування поетапного підходу до лікування.
У даній публікації на estet-portal.com наведено алгоритм лікування кропив'янки з огляду на персоніфікований підхід до лікування її рефрактерних форм.
- Рівні терапії пацієнтів з хронічною кропивницею
- Основні цілі лікування хронічної кропив'янки
- Імунотерапія та лікування важких форм хронічної кропивниць и
Рівні терапії пацієнтів з хронічною кропивницею
Сучасні клінічні посібники на підставі даних доказової медицини з використанням затвердження доз Н1-антигістамінних препаратів другого покоління, як терапії першої лінії у пацієнтів з хронічною кропивницею, увійшли до загальноприйнятого консенсусу щодо такого підходу до лікування.
Схеми лікування атопічного дерматиту: оновлені рекомендації (Частина 2)
Виділяють такі рівні терапії пацієнтів з кропив'янкою:
- Починати лікування слід з рівня, що відповідає тяжкості захворювання, та враховувати результати попереднього лікування;
- На кожному рівні має бути проведена оцінка переносимості та ефективності препаратів у даного пацієнта;
- У будь-який час можливе повернення до колишнього рівня, як тільки досягнуть контролю симптомів кропивницьи.
Читайте нас у Instagram!
Основні цілі лікування хронічної кропив'янки
Метою лікування хронічної кропив'янки є досягнення значного поліпшення симптомів із запобіганням або зменшенням побічних ефектів препаратів.
Важливо визначити активність кропив'янки у пацієнта на базовому рівні та під час наступних візитів до клініки, щоб об'єктивно оцінити відповідь на лікування.
Причини виникнення токсичних реакцій шкіри (Частина 2)
Оцінка активності проводиться за шкалою UAS (Urticaria Activity Score) − це затверджена градація, яка часто використовується для вимірювання та моніторингу активності захворювання у клінічних дослідженнях при кропив'янці.
Багато пацієнтів можуть адекватно реагувати на стандартні дозиH1-антигістамінних препаратів другого покоління, які мають бути терапією першої лініїі.
Для пацієнтів, які не досягають значного клінічного поліпшення, рекомендується збільшити дозу цих неседативних антигістамінних препаратів у 4 рази вище, ніж рекомендована доза.
Імунотерапія та лікування важких форм хронічної кропив'янки
Якщо модуляція дози антигістамінних препаратів першого та другого поколінь не суттєво покращує перебіг хронічної кропив'янки та/або якщо побічні ефекти, необхідні для досягнення цього рівня клінічного поліпшення, неприйнятні, слід враховувати додавання до терапії імунобіологічного агента омалізумабу, як препарат другої лінії.
Якщо омалізумаб не може бути використаний з низки причин, у тому числі і за рахунок його вартості, або така терапія погано переноситься, слід враховувати альтернативні варіанти:
- циклоспорин;
- дапсон;
- колхіцин;
- мікофенолат мофетилу;
- сульфасалазин;
- ритуксімаб;
- антагоністи лейкотрієнів.
З цих варіантів доказова клінічна ефективність найбільша щодо омалізумабу і меншою мірою у циклоспорину А.
Переваги та недоліки кожного з цих варіантів слід враховувати при виборі відповідної терапії.
Кортикостероїди також ефективні при хронічній кропив'янці, але їх використання слід обмежувати короткостроковими курсами для усунення важких загострень і не слід застосовувати їх для тривалого використання, оскільки побічні ефекти перевершують їхню ефективність.
Причини, фактори ризику та профілактика розвитку пелюшкового дерматиту
Ізольовану форму ангіоневротичного набряку можна лікувати за допомогою 40 мг преднізону протягом 2 наступних днів, а потім припинити його застосування без будь-якої корекції дози.
Сильні уртикарні епізоди з або без ангіоневротичного набряку можна лікувати преднізолоном у дозі 40 мг/добу протягом 3 днів, потім зменшувати дозу по 5 мг щодня протягом 10 днів.
Максимальний період використання глюкокортикоїдів не повинен перевищувати 10 днів.Як визначити психотип пацієнта і говорити з ним на одному. мовою
Поділіться:
Додати коментар