Звичайні медикаментозні реакції становлять 90% усіх токсичних реакцій шкіри на практиці лікаря-дерматолога. З'являються вони з 4-го по 14-й день після початку нового лікування і навіть на 1-2-й день припинення.
Часто саме така клініка оцінюється як багатоформна ексудативна еритема (БЕЕ). Слід наголосити, що досі триває дискусія щодо оцінки БЕЕ як першого етапу подальшої трансформації процесу у синдром Стівенса-Джонсона.
Дізнайтеся у статті на estet-portal.com про головні причини виникнення токсичних реакцій шкіри у практиці лікаря-дерматолога та основні підходи до терапії даної патології.
Клінічна картина токсичних реакцій шкіри
Небезпека токсичних реакцій шкіри полягає в тому, що уртикарії та ангіоневротичний набряк у 50% випадків можуть поєднуватися, а у 80-100 випадках (на 1 млн хворих з цим діагнозом) супроводжуються анафілаксією.
Читайте нас у Instagram!
Гострий генералізований екзематозний пустульоз характеризується температурою та пустульозним висипом. Клінічно реакції шкіри (в основному на обличчі та руках) спостерігаються у вигляді нефолікулярних пустул на тлі еритеми та набряку. При тяжких випадках у хворих відзначають наявність пурпур, везикул, пухирів, висипів на слизових оболонках. Токсичні реакції шкіри зазвичай з'являються через 2 дні після прийому ліків, а спонтанне зникнення настає через 15 днів.
За спостереженнями лікарів-дерматологів, почастішали пурпурозні висипання при досить частому призначенні антикоагулянтів.
Важкі токсичні реакції шкіри на практиці лікаря-дерматолога
Медикаментозна реакція шкіри з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) спостерігається в одному з 10 тис. випадків застосування ліків, а летальність становить 10%. Клінічні прояви починаються через 2-6 тижнів після першого використання засобу, який став конкретним тригерним фактором. Клінічно фіксують тяжкі поліморфні реакції шкіри (еритема, уртикарії, геморагії, пухирі). Вісцеральні розлади при цьому різноманітні та тяжкі: гепатит, артралгія, легеневі інфільтрати, нефрит.
Імунна функція шкіри на сторожі здоров'я та порядку організму
Серед токсичних реакцій шкіри на практиці лікаря-дерматолога найчастіше спостерігаються фіксовані токсичні висипання. Клінічно відзначають: еритематозні бляшки (можливо в центрі міхур), можлива поразка слизових (губи, геніталії), через кілька днів залишається післязапальна пігментація; характерна відсутність ерозій на слизових. В основному такі токсичні реакції шкіри розвиваються після барбітуратів, тетрацикліну, сульфаніламідів.
Синдром Стівенса-Джонсона – важка патологія на практиці лікаря-дерматолога, яка потребує невідкладної допомоги, за якої з'являються дрібні пухирі на плямах пурпурового кольору, зазвичай на тулубі (іноді уражено до 10% поверхні тіла). У разі токсичного епідермального некролізу спостерігаються такі ж реакції шкіри з пухирями, що зливаються де провідна ознака − симптом Микільського з відторгненням> 30% поверхні шкіри.
П'ять шкірних проявів, своєчасна діагностика яких рятує життя
Хронічні реакції шкіри на практиці лікаря-дерматолога
Крім гострих реакцій шкіри на практиці лікаря-дерматолога можуть бути хронічні токсичні шкірні прояви. Діагностичними ознаками хронічних реакцій шкіри можуть бути пігментні зміни, індукований медикаментозний пемфігус, медикаментозно індукований бульозний пемфігоїд, медикаментозно індукований червоний вовчак, псевдолімфома, акнеформні висипання.
Підходи до терапії токсичних реакцій шкіри
Саме при лікуванні лікарсько обумовлених токсичних реакцій шкіри віддають перевагу різним варіантам детоксикації. Синдром ендогенної інтоксикації бере участь у формуванні клінічної картини різних токсичних реакцій шкіри та майже завжди сприяє реалізації токсикодермії. Серед численної групи гепатопротекторів актуальні препарати амінокислот (бетаїн, аргінін, орнітин, глутамін, метіонін), що мають всебічну лікувальну дію та характеризуються цитопротекторними, дезінтоксикаційними, ангіопротекторними та антиоксидантними властивостями.
Аллергія на латекс – хто в зоні ризику патологічної реакції на алерген
Фармакодинамічні особливості гепатопротекторів та дезінтоксикаційних засобів виправдовують їх призначення лікарями-дерматологами у разі токсичних реакцій шкіри легкого та середнього ступеня тяжкості.
Тяжкі форми токсичних реакцій шкіри, такі як синдром Стівенсона-Джонсона, вимагають призначення лікарем-дерматологом глюкокортикостероїдних препаратів, інфузійної терапії, а також активної зовнішньої терапії: видалення некротичного епідермісу, топічне використання антисептичних. Часто лікування тяжких форм токсичних реакцій шкіри лікар-дерматолог проводить спільно з лікарем інтенсивної терапії, хірургом, офтальмологом і, за необхідності, педіатром.Що повинен знати дерматолог про кропив'янку у дітей
Іншою стороною запобігання розвитку токсичних реакцій шкіри є така особливість лікування, як можливість широкого використання топічної терапії. Сприяє такому підходу поява низки засобів, у яких молекули системних препаратів введені в лікарські форми зовнішнього використання. Діюча речовина таких медикаментів здатна потрапляти в дерму та придатки шкіри.
Отже, можна виділити такі підходи до подолання токсичних медикаментозно обумовлених реакцій шкіри: виключення поліпрагмазії, своєчасна діагностика токсичних медикаментозно індукованих реакцій, призначення гепатопротекторів, виключення прийому системних препаратів шляхом заміни їх топічними.
Новий антибіотик у лікуванні піодермії
Поділіться:
Додати коментар