Форми та клінічні прояви мастоцитозу Ви Ви можете дізнатися в нашій попередній статті. Лікування мастоцитозу має починатися після діагностики. Плямисту та плямисто-папульозну форму мастоцитозу необхідно диференціювати з пігментними невусами, плямистою ідіопатичною пігментацією, лікарською токсидермією. Для лікарської токсикодермії характерні гострі запальні явища і чіткий зв'язок з прийомом лікарських засобів. Мастоцитома клінічно нагадує пігментні невуси, невоксантоендотеліому, гістіоцитому чи невокарциному. Дізнайтеся про аспекти діагностики та лікування мастоцитозу в нашій статті.
Диференціальна діагностика необхідна перед лікуванням мастоцитозу
При проведенні диференціального діагнозу перед лікуванням мастоцитозу слід мати на увазі відсутність при даних захворюваннях позитивного тесту Дар'ї та міхурової реакції при незначній травмі. Велике значення мають дані гістологічного дослідження вогнища ураження.
При бульозних висипаннях у дітей, які страждають на мастоцитоз, необхідно проводити диференціальний діагноз з бульозним імпетиго, укусами комах, герпетиформним дерматитом Дюрінга, бульозною формою багатоформної ексудативної еритеми.
При бульозному імпетиго не спостерігається хронічного перебігу захворювання, бульбашки з'являються на зовні не зміненій шкірі.
Для багатоформної ексудативної еритеми характерна сезонність, гострий початок захворювання з лихоманкою, типова клінічна картина (плямисті, плямисто - везикульозні елементи, симптом “бичого ока”) з переважною локалізацією висипань на розгинальних поверхнях кінцівок.
Які основні аспекти лікування мастоцитозу?
Застосування місцевих глюкокортикоїдів (класу II) іноді дає тимчасове полегшення, але лише під оклюзією. Які препарати використовують для лікування мастоцитозу, читайте далі на estet-portal.com. Через пов'язане з їх застосуванням підвищений ризик побічних явищ (атрофії шкіри, резорбції) призначення цих препаратів обмежене кількома днями і на невеликі поверхні.
Хоча прийом інтерферону α2β виправдав себе при лікуванні мастоцитозу у дорослих, у разі педіатричних форм, через важкі і потенційно незворотні побічні дії (спастичний парез внаслідок оклюзії судин), він повинен застосовуватися тільки як остання можливість.
У дорослому віці при системних формах мастоцитозу застосовуються також c-KIT-інгібітори (іматініб, дазатиніб, семаксиніб).
У разі сверблячки лікування мастоцитозу повинно включати такі заходи:
- водна цинкова бовтанка, за потреби;
- креми з полідоканолом, поверх крему компрес з одного вологого та одного сухого шару або пов'язок із трубчастого бинту.
Якщо місцевих заходів виявляється недостатньо, показаний прийом внутрішньо препаратів:
- неседативних Н1-антигістамінних: цетиризину, лоратадину;
- седативних Н1-антигістамінних: гідроксизину, кетотифену;
- за відсутності ефекту додатково Н2-антигістамінний препарат (циметидин, 30 мг/кг маси тіла на день);
- за відсутності ефекту додатково ципрогептадин (0,25 мг/кг маси тіла на день).
Лікування мастоцитозу ультрафіолетом. Профілактика мастоцитозу
У підлітків старше 15 років і у дорослих застосування ультрафіолетового світла діапазону А1 (5 опромінень на тиждень протягом трьох тижнів) може сприяти освітленню часто косметично неприємної гіперпігментації у разі пігментної кропив'янки. Лікування мастоцитозу проводиться низькими дозами та під контролем лікаря, щоб за необхідності попередити потенційний ризик надмірного виділення гістаміну.
У дорослих до зменшення шкірних проявів призводить поступовий прийом аспірину всередину, що починається з найнижчих доз (20–25 мг на день).
При вторинній профілактиці важливо уникати факторів, що вивільняють гістамін, таких як:
- неімунологічні подразники: тертя, вплив noopener noreferrer">сонячного світла, раптова дія холодної або теплої води;
- імунологічні подразники: наприклад, укуси комах. Вірогідність специфічної сенсибілізації до отрути комах та інших антигенів при мастоцитозі не підвищена, проте
Додати коментар