Ролі мікробних біоплівок у розвитку небажаних реакцій після ін'єкцій дермальних філерів останнім часом приділяють дедалі більше уваги. Вузлики, абсцеси, уповільнені реакції, пошкодження судин та інфекції після такого роду процедур розвиваються рідко, проте все ж таки зустрічаються після введення дермальних філерів тривалої дії, що частково або повністю складаються з полімерів, що не розсмоктуються, і при цьому можуть не проходити місяцями.
Негативні результати посівів та відсутність надійної ідентифікації бактерій-збудників – причини, через які такі небажані явища раніше списували на алергічні реакції. Однак зараз вважається, що деякі з них можуть бути спричинені формуванням біоплівок або бути їх наслідком.
Що є мікробною біоплівкою
Мікробна біоплівка – це сукупність мікроорганізмів (бактерій, найпростіших, водоростей, грибків, дріжджів та ін.), які з'єднані між собою фізично. Вони виробляють позаклітинний матрикс, що містить безліч різних типів позаклітинних полімерних речовин, таких як полісахариди, білки та ін. .
Біоплівки, як правило, формуються на твердих поверхнях, занурених у воду або схильних до її впливу. Що стосується людського організму, багато хронічних інфекцій можуть асоціюватися з мікробною біоплівкою, яка формується на поверхні:
- імплантатів;
- філерів тканин;
- ортопедичних імплантатів;
- штучних серцевих клапанів;
- контактних лінз;
- катетерів;
- зубів.
Така сукупність бактерій стає стійкою до захисних сил організму, високих доз антибіотиків і часто не ідентифікується за допомогою посіву, що ускладнює процес лікування та підвищує ймовірність рецидивів. Крім цього, планктонні бактерії з біоплівки можуть проникати в навколишні тканини або кровотік.
Вважається, що такі фактори забезпечують багатошаровий захист, що дозволяє біоплівкам набути резистентності до антибіотиків:
- недостатня пенетрація антибіотиків;
- уповільнення метаболізму та зростання мікроорганізмів;
- адаптивні стресові реакції.
Біоплівка стає стійкою до захисних сил організму, високих доз антибіотиків і часто не ідентифікується за допомогою посіву, що ускладнює процес лікування та підвищує ймовірність рецидивів.
Як формуються мікробні біоплівки: основні стадії
Виділяють 4 основні стадії формування мікробних біоплівок:
- прикріплення бактерій до поверхні;
- формування мікроколонії;
- дозрівання біоплівки;
- дисперсія.
Вільно плаваючі бактерії можуть прикріплюватися до поверхонь і ставати сесільними. Як правило, формуються біоплівки швидко, мікроколонії можна виявити вже через 8-10 годин після інфікування. Бактерії біоплівки виробляють полімерні речовини, які становлять основу підтримки цілісності її структури.
У міру зростання біоплівки посилюється резистентність бактерій до антимікробних препаратів та обмежується вплив імунної системи на мікроорганізми. Як правило, біоплівки знаходяться в неактивному, дрімаючому » стані, проте під дією зовнішніх тригерних факторів можуть активізуватися.
Втручання в локальне середовище біоплівки, наприклад травми, подальші ін'єкції, гематогенні інфекції або лікувальні маніпуляції, може призвести до таких проявів:
- локальна млява інфекція;
- абсцеси;
- локальні горбки;
- гранулема, обумовлена стороннім тілом;
- вузлики;
- системна інфекція.
Фактори, що підвищують ризик формування мікробної біоплівки після введення філерів
Тривале застосування філерів пов'язане з підвищеним ризиком формування мікробної біоплівки, оскільки «дрімлива» біоплівка може активуватись під час повторних процедур. Інші фактори, які можуть сприяти формуванню біоплівки:
- площа поверхні продукту: чим вона більша, тим більше місця для кріплення та колонізації бактерій;
- тривалість дії продукту;
- неправильна техніка введення продукту (недостатня стерильність).
Деякі автори стверджують, що ймовірність формування біоплівки залежить від використовуваного філера: продукти, що розсмоктуються, характеризуються меншим ризиком довгострокових або пізніх ускладнень. Однак для підтвердження чи спростування цієї теорії потрібні подальші дослідження.
Як запобігти формуванню мікробної біоплівки
Повний анамнез пацієнта повинен містити інформацію про коагулопатії, ослаблений імунний захист, попередні інфекції або будь-які існуючі інфекції в оброблюваній зоні. Крім цього, необхідно дізнатися, чи встановлювали пацієнтові тканинні філери або імплантати раніше. Інфекції в зоні, що обробляється або прилеглі, можуть загостритися і стати причиною розвитку ускладнень. У такому разі інфікуючі організми можуть заселяти область імплантації філера.
Перед встановленням дермальних філерів рекомендується провести терапію інфекційних захворювань, таких як:
- синусити;
- захворювання пародонту;
- ЛОР-інфекції;
- абсцеси зубів.
Для запобігання небажаним реакціям важливо враховувати фактори, пов'язані з пацієнтом, продуктом та технікою його введення.
Дотримання правил гігієни, спрямованих на запобігання прикріпленню мікроорганізмів до поверхні та формування мікробної біоплівки, дуже важливе для профілактики такого роду ускладнень. Тому необхідно дотримуватись стандартизованої процедури введення філерів та роботи з препаратами.
При ін'єкції дермальних філерів рекомендується застосовувати асептичну техніку. Дезінфекція шкіри, метод та вибір дезінфікуючого розчину також мають величезне значення в успішній профілактиці формування біоплівок: спиртові антисептики (хлоргексидин, повідон-йод) є найбільш ефективними.
Окрім цього, рекомендується по можливості використовувати голки малого калібру та мінімізувати пошкодження шкіри.
Діагностика мікробної біоплівки: як визначити наявність проблеми
Для діагностики будь-яких небажаних реакцій потрібно зібрати повний анамнез пацієнта. Ідентифікувати мікробну біоплівку допоможе біопсія цільової зони.
Під час недавніх досліджень було проведено флуоресцентну гібридизацію in situ, яка показала наявність бактерій у більшості біоптатів, результати посіву яких були негативними. Тому культуральний метод діагностики у випадку біоплівок не є ефективним.
Піросеквенування ДНК та дослідження бактеріального білка методом ПЛР можна використовувати для ідентифікації бактеріальних компонентів біоплівки. Точна ідентифікація провокуючих мікроорганізмів може мінімізувати потенціал розвитку стійких патогенів та підвищити шанси на успішне лікування.
Доступні методи лікування мікробної біоплівки
У більшості випадків видалення колонізованого імплантату та/або хірургічна ексцизія інфікованої тканини може бути єдиним способом знищення інфекції, асоційованої з біоплівкою. Неінвазивні методи лікування – ndash; антибіотики, стероїди та 5-фторурацил – ефективні лише до формування мікробної біоплівки.
Антибіотики та дренаж можуть бути ефективними у придушенні активної інфекції, проте повна регресія без видалення імплантату та біоплівки спостерігається вкрай рідко.
Cassuto et al. застосовували діодні лазери на трибораті літію довжиною хвилі 532 нм та 808 нм для лікування гранулематозних та кістозних уражень та повідомляють про повну або часткову ефективність даного методу. Механізм дії – плавлення тканини, філера та запальних клітин з їх подальшим видаленням через отвори. Крім цього, автори припускають, що тепло лазерного випромінювання (65-70 проС), швидше за все, вбиває бактерії в біоплівці і розплавляє мікрочастинки.
Читайте також: Бактеріальні біоплівки після ін'єкцій філерів: посібник до дії для косметологів
Дослідження in vitro, проведене Pecharki et al., показало, що гіалуронідаза сприяє відокремленню Streptococcus intermedius і ефективно руйнує бактеріальні біоплівки. Перед видаленням/руйнуванням дермального філера необхідно провести успішну терапію гострої інфекції.
Діагностика та ефективне лікування біоплівок – важливі завдання лікаря-естетиста, який має не тільки розуміти потенційні ускладнення, пов'язані з формуванням мікробної біоплівки, а й своєчасно вжити заходів для запобігання формуванню, діагностиці та лікуванню біоплівок.
Поділіться:
Додати коментар