Медикаментозна терапія післяпологової кровотечі

Однією з п'яти найчастіших причин материнської смертності є післяпологова кровотеча (Postpartum Hemorrhage − PPH) − невідкладний стан в акушерській практиці, який можна передбачити та швидко усунути.

Своєчасне лікування у разі цього ускладнення допоможе значно знизити материнську смертність.

Дізнайтеся у статті на estet-portal.com останні клінічні рекомендації з ведення пацієнток із післяпологовою кровотечею.

• Поняття ранньої післяпологової кровотечі
• Діагностичні критерії післяпологової кровотечі
• Стадії післяпологової кровотечі
• Медикаментозне лікування післяпологової кровотечія

Поняття ранньої післяпологової кровотечі

Раніше або первинна післяпологова кровотеча виникає в перші 24 години після пологів; відстрочене або вторинне − через 24 години до 12 тижнів після пологів.

Згідно з традиційним визначенням, післяпологова кровотеча − це втрата крові> 500 мл після вагінальних пологів або &1000 мл після кесаревого розтину.

Читайте нас у Instagram!

Американський коледж акушерів-гінекологів у 2017 переглянув визначення та встановив, що післяпологова кровотеча − кумулятивна втрата крові &1000 мл або кровотеча, асоційована з ознаками та симптомами гіповолемії протягом 24 годин після пологів (вагінальних або кесаревого розтину).

Пацієнтки з кумулятивною втратою 500-999 мл крові вимагають проведення посиленого спостереження та інтервенціїі за клінічними показаннями.

Діагностичні критерії післяпологової кровотечі

Правило чотирьох «Т» допоможе визначити етіологію ранньої післяпологової кровотечі.

1. Тонус: атонія матки (неефективне скорочення матки після народження плаценти) − головна причина кровотечі, що може маскувати профузну кровотечу.

При цьому може утворюватися велика кількість згустків, які потрібно видалити.

Патологія кріплення плаценти: рlacenta previa, placenta accreta та відшарування плаценти також викликають кровотечу, оскільки вони знижують ефективність скорочення матки та створюють умови для післяпологової кровотечі.

2. Тканини: залишки тканин, плаценти, затримка мембран та згустків крові або додаткової частки плаценти можуть спричинити кровотечу, оскільки не дозволяють нормально скоротитися матці.

3. Травма: при вагінальних пологах необхідно розглянути розриви піхви, шийки матки та матки; при кесаревому перерізі − розглянути приховану кровотечу з пошкоджених маткових артерій, що скоротилися, і в результаті могла утворитися ретроперитонеальна гематома; кровотеча із місця гістеротомії.

Ультразвукове дослідження допоможе визначити кровотечу.

4. Тромбін: коагулопатія, ДВЗ синдром можуть бути наслідком вродженого або набутого геморагічного діатезу або зниження рівня факторів зсідання крові під час масивної кровотечі.

Гостра коагулопатія може бути наслідком:

• відшарування плаценти;
• загибель плода;
• прееклампсії / HELLP-синдрому;
• емболії навколоплідними водами.

Небезпечні стани: водянка вагітних

Стадії післяпологової кровотечі

Стадії кровотечі допомагають оцінити тяжкість кровотечі та визначитися з наступною стратегією дій:

перша стадія − нормальні показники життєдіяльності та лабораторні значення: втрата крові ≥1000 мл під час пологів;

2-а стадія − нормальні показники життєдіяльності та лабораторні значення: триває кровотеча до 1500 мл або пацієнтка потребує призначення більше 2 утеротоніків;

3-я стадія − порушення основних показників стану організму та лабораторних значень:

• олігурія;
• кровотеча, яка продовжується при оцінці втрати крові> 1500 мл;
• було перелито ≥2 одиниць еритроцитарної маси;
• пацієнтка у групі ризику прихованої кровотечі (після кесаревого розтину) та ДВС-синдрому.

4-а стадія − розвиток кардіоваскулярного колапсу, який пов'язаний з масивною кровотечею, тяжким гіповолемічним шоком або емболією навколоплідними водами.

Медикаментозне лікування післяпологової кровотечі

1.Окситоцин −10-40 ОД додати в 500-1000 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера лактату, вводити повільно.

2.Метилергометрин− 0,2 мг внутрішньом'язово або в міометрій кожні 2-4 години.

3.15-метил PGF2 альфа − 0,25 мг внутрішньом'язово або в міометрій кожні 15 хв (до 8 доз).

4.Мізопростол − 600-1000 мкг перорально, сублінгвально або per rectum, 1 доза.

5.Транексамова кислота − 1 г протягом 10 хв (додати 1 г у флакон у 100 мл фізіологічного розчину) кожні 30 хв, поки кровотеча не буде контрольована.

Що потрібно знати про процедуру першого ЕКО

Важлива не лише своєчасна діагностика швидкого зниження рівня еритроцитів, а й своєчасне розпізнавання коагулопатії.

Під час лікування у разі кровотечі важливо:

• контролювати втрату крові;
• обмежувати тромбоцитопенію;
• запобігти коагулопатії споживання;
• підтримувати систолічний АТ не нижче 80-100 мм рт. ст.

Деякі рекомендації полягають у тому, щоб утримувати рівень фібриногену> 1,5 г/л за допомогою кріопреципітату.

Наслідки пієлонефриту під час вагітності

Поділіться: