Последствия пиелонефрита во время беременности

Лікування захворювань сечовивідних шляхів під час вагітності вимагає ретельного підходу клініциста, оскільки багато препаратів мають негативний вплив на розвиток плода.

Протягом вагітності розміри матки збільшуються і тиск на сечоводи та нирки зростає, що сприяє швидкому інфікуванню сечостатевих шляхів.

Дізнайтеся у статті на estet-portal.com про особливості лікування пієлонефриту під час вагітності з позиції безпечного впливу препаратів на плід, а також про фактори ризику розвитку післяпологових інфекцій сечовивідних шляхів.

Лікування гострого пієлонефриту під час вагітності

Лікування гострого пієлонефриту вагітних базується на відновленні відтоку сечі з нирки.

Для цього застосовують терапію положенням: хворий рекомендують лежати на здоровому боці з піднятим нижнім кінцем ліжка, приймати колінно-ліктьове положення.

Читайте нас у Instagram!

Іноді ця проста процедура призводить до зниження вираженості гостроти запального процесу в нирці шляхом зниження тиску на сечоводу. Паралельно проводять антибактеріальну терапію, для якої вибирають найменш токсичні антибактеріальні препарати, особливо до 12 тижнів вагітності.

Після 12 тижнів вагітності можна ширше застосовувати антибактеріальні препарати, зокремаі аміноглікозиди.

Це пов'язано з тим, що до 12 тижнів закінчується закладка основних органів та систем організму плода.

Препарати при гестаційному пієлонефриті: доказова медицина

Для лікування гострого пієлонефриту вагітних, згідно EAU – Європейська Асоціація Урологів (ступінь доказовості А), рекомендується застосовувати:

  • цефтріаксон (1-2 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово кожні 24 години);
  • азтреонам (1 г кожні 8-12 год);
  • піперацилін/тазобактам (3,375-4,5 г кожні 6 год);
  • цефепім (1,0 г кожні 12 годин);
  • іміпенем/циластатин (500 мг кожні 6 годин);
  • ампіцилін (2 г кожні 6 годин);
  • гентаміцин (3-5 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми).

Популярні естетичні процедури при вагітності : за і проти

Якщо вказана консервативна терапія є неефективною, а при обстеженні виявлено порушення відтоку сечі з ураженої нирки, здійснюють катетеризацію сечоводу.

Зазвичай катетер вдається провести без перешкод через весь сечовод до ниркової балії, причому виділення з нього сечі частими краплями або навіть струменем починається на висоті 13-20 см від сечового міхура, тобто якраз над тим рівнемм, де матка притискає сечоводу до вузького кісткового кільця тазу.

My default image

Інструментальне лікування пієлонефриту

У більшості вагітних із гострим пієлонефритом за допомогою катетера або катетера-стента, які залишають у сечоводі на кілька днів, вдається усунути обструкцію верхніх сечовивідних шляхів, досягти достатньої евакуації сечі, що призводить до стихання запального процесу. Якщо така короткочасна катетеризація ниркової балії не дає ефекту, для більш тривалого дренування застосовують лише катетер-стент.

Ефективні методи лікування гестаційного діабету

Останній часто доцільно залишати на кілька тижнів після пологів. Якщо він не забезпечує достатньої евакуації сечі, а миска нирки залишається розширеною, тоді виконують черезшкірну пункційну − нефропієлостомію під ультразвуковим наведенням.

Тільки дуже рідко, коли за допомогою катетера не вдається дренувати верхні відділи ЗВШ, доводиться проводити оперативне втручання − пієлостомію або нефропієлостомію. 

My default image

Ускладнення пієлонефриту під час вагітності

У більшості жінок фізіологічні зміни з боку сечовивідних шляхів, зумовлені вагітністю, після пологів зникають без наслідків.

Однак у тих, хто переніс гострий пієлонефрит, порушення уродінаміки не завжди проходять безслідно.

Частим наслідком цього захворювання є хронічний пієлонефрит, рідше – сечокам'яна хвороба та ін.

Методи діагностики краснухи при вагітності

Отже, вагітні, які перенесли пієлонефрит, значно схильніші до розвитку ниркових захворювань внаслідок перенесеного тривалого порушення уродінаміки.

У 25-30% з них виявляють післяпологовий пієлонефрит, який може розвинутись у перші дні / тижні після пологів, коли тонус сечостатевих шляхів ще не повністю відновлений.

До факторів ризику післяпологового пієлонефриту відносяться:

  1. дія гормонального фону під час вагітності (3 міс);
  2. дилатація сечостатевих шляхів (≈1,5 міс);
  3. запальні захворювання, насамперед статевих органів;
  4. ускладнення післяпологового періоду (гіпотонія матки, кровотеча та ін.).

При післяпологовому пієлонефриті проводять детальне урологічне обстеження, включаючи рентгенологічне та радіоізотопне дослідження, мета якого − визначення стану нирок та сечостатевих шляхів, а також виявлення або виключення будь-яких інших причин пієлонефриту (аномалій сечової системи, туберкульозу, конкременту).

My default image

Профілактика гострого пієлонефриту у вагітних

Заходи для профілактики гострого пієлонефриту вагітних, спрямовані на:

  • превентивне лікування хронічної сечової інфекції;
  • покращення відтоку сечі з нирок за допомогою позиційних вправ (періодичне застосування колінно-ліктьового положення; лежання на боці, протилежній стороні переважного розширення ниркової балії, з піднятим нижнім кінцем ліжка).

При виконанні цих позиційних вправ важливе значення належить професійному інструктажу пацієнтки лікарем або акушером, які спостерігають вагітну.

У всіх зазначених положеннях:

  • знижується тиск матки на сечоводи;
  • поліпшується відтік сечі;
  • значно зменшується розширення ниркових мисок.

Це підтверджується УЗД, під контролем якого бажано проводити профілактику пієлонефриту у вагітних.

 

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити