Водянка вагітних є формою пізнього гестозу, що розвивається у другій половині періоду виношування плода. Основним проявом синдрому є приховані (на початковому етапі патології), а потім і явні набряки. Розвиток подібного захворювання пов'язують із нездатністю організму майбутньої матері забезпечити зростаючі потреби плода.
В основі формування водянки вагітних лежать порушення функціонування серцево-судинної, ендокринної та нервової систем, розлади гомеостазу та принципів антиоксидантного захисту. /p>
На estet-portal.com читайте про тактику ведення вагітних пацієнток з водянкою.
- Водянка вагітних: основні причини виникнення
- Клінічна картина та провідна симптоматика водянки
- Діагностика та терапія водянки вагітніх
Водянка вагітних: основні причини виникнення
В основі патогенезу водянки вагітних лежать порушення на рівні:
- ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що підтримує водно-сольовий баланс і опір судинної стінки;
- каллікреїн-кінінова система, що регулює тонус ендотелію та реологічну сталість крові;
- простагландинового та простациклін-тромбоксанового синтезу, що впливають на активність мікроциркуляції, нормальне згортання та фібринолітичні властивості крові, імунну підтримку розвитку вагітності.
У результаті осадження імунних комплексів на клітинах ендотелію, активізації механізмів перекисного окислення ліпідів підвищується проникність судинної стінки.
На тлі водянки вагітних у тканини потрапляє вода та дрібні білкові фракції. Це супроводжується не тільки виникненням набряків, а й гіповолемією. Імовірність розвитку захворювання підвищується під впливом таких факторів:
- вік, ризик виникнення синдрому присутній у неповнолітніх вагітних і жінок старше 35 років. 40 років;
- спадкова схильність;
- багатоплідна вагітність;
- супутні ендокринні, серцево-судинні патології, ураження органів видільної системи, печінки;
- схильність до повноти;
- резус-конфлікт.
У патогенезі водянки вагітних відіграють роль фактори, що прискорюють процеси перекисного окислення ліпідів. Це психоемоційна перенапруга, надлишкове надходження з їжею вуглеводів та жирів, несприятлива екологія, зниження активності низки ферментів.
Передчасні захворювання щитовидної залози: чи існує зв'язок
Клінічна картина та провідна симптоматика водянки
Розвитку симптоматики водянки вагітних передує доклінічна стадія синдрому. На даному етапі прояви захворювання відсутні, але звертають на себе увагу дизуричні розлади та збільшення ваги без зміни раціону харчування.
Жінка пред'являє скарги на спрагу та рясне споживання рідини, проте обсяг сечі, що відокремлюється, знижується.
На наступному етапі водянки вагітних утворюються незначні набряки в області гомілок. Спочатку вони виникають на фоні тривалого перебування у горизонтальному положенні або носіння тісного взуття, потім з'являються й у спокої.
На другій стадії водянки вагітних набряклість проявляється на руках. Характерним симптомом служать сліди, що давлять після зняття кілець та інших прикрас.
На наступних етапах синдрому набряки поширюються на все тіло. Додатково відзначають почастішання ритму серцевих скорочень, задишку, швидку стомлюваність.
Читайте найцікавіші статті в Telegram!
Діагностика та терапія водянки вагітних
Відмінною рисою водянки вагітних, що дозволяють диференціювати синдром від інших форм гестозу, є відсутність протеїнурії. Діагноз ставлять на підставі таких клінічних ознак:
- зниження загального обсягу сечі;
- зростання маси тіла жінки понад норму;
- дані ультразвукового дослідження;
- підшкірна проба з ізотонічним розчином хлориду натрію;
- результати клінічного аналізу крові (зниження концентрації протеїнів у сироватці).
Терапія синдрому на доклінічному та початковому етапі здійснюється в умовах денного стаціонару. Показано обмеження солі та рідини в раціоні. Необхідний регулярний вимір рівня артеріального тиску, клінічні аналізи крові та сечі, ультразвуковий контроль параметрів розвитку плода.
На пізніх етапах водянки вагітних терапію проводять у стаціонарі.
Питання призначення діуретиків досі залишається відкритим. За одними рекомендаціями, їх слід вводити в схему лікування, за іншими – сечогінні препарати можуть спровокувати погіршення стану вагітної. Тому застосування цих ліків можливе на розсуд лікаря.
Додатково прописують спазмолітики, рослинні седативні засоби, вітамінну терапію. Особливу увагу приділяють профілактиці синдрому на ранніх термінах вагітності. Це дозволить запобігти розвитку ускладнення та позбавити жінку та плід від зайвого лікарського навантаження.
Сучасні підходи до профілактики передчасних пологів
Поділіться:
Додати коментар