Дефіцит гормонів щитовидної залози може бути причиною значного зниження якості життя: починаючи від депресій та неврозів, і закінчуючи гіпотиреоїдною комою. У цій статті на estet-portal.com ми розглянемо одну з найпоширеніших і найактуальніших у наш час ендокринологічних патологій – гіпотиреоз.
Зважаючи на поліморфізм клінічної картини гіпотиреозу пацієнти з дефіцитом гормонів щитовидної залози можуть тривалий час спостерігатися у лікарів різних спеціальностей.
Докладніше про те, які існують причини розвитку дефіциту гормонів щитовидної залози, а також про те, як правильно лікувати це захворювання, виходячи з його причин, читайте в цій статті.
Причини розвитку патології: постійний та транзиторний види гіпотиреозу
Стан дефіциту гормонів щитовидної залози можна умовно розділити на дві групи: постійний та транзиторний гіпотиреоз.
Залежно від етіологічної причини, постійний гіпотиреоз буває первинним та центральним.
Первинний гіпотиреоз є причиною постійного гіпотиреозу у 95% випадків.
Найчастішою причиною розвитку первинного гіпотиреозу є аутоімунний тиреоїдит, що розвивається внаслідок синтезу антитіл до тиреопероксидази. Іншими причинами первинного гіпотиреозу можуть бути операції на щитовидній залозі та радіойодна терапія.
Центральний гіпотиреоз є причиною постійного гіпотиреозу у 5% і розвивається внаслідок дефіциту або відсутності впливу тиреотропного гормону (ТТГ).
Транзиторний гіпотиреоз може виникати у кількох випадках, серед яких слід виділити:
1. Підгострий тиреоїдит;
2. Гіпотиреоз у післяпологовому періоді (зазвичай протягом 4-8 місяців після пологів). При цьому патологія найчастіше маніфестує з транзиторного тиреотоксикозу.
3. На фоні прийому деяких лікарських препаратів, зокрема літію та аміодарону.
Наведені вище причини розвитку транзиторного гіпотиреозу обов'язково необхідно пам'ятати для того, щоб уникнути помилок при постановці діагнозу.
Вас може зацікавити: Як бути з ін'єкційними процедурами при гіпотиреоз у жінок
Особливості перебігу гіпотиреозу: симптоми та клінічна картина захворювання
Як уже було сказано, гіпотиреоз характеризується великою різноманітністю клінічних симптомів. Дефіцит гормонів щитовидної залози призводить до уповільнення практично всіх метаболічних процесів в організмі. Для вираженого гіпотиреозу характерними є порушення психіки: абулія, депресивні розлади, погіршення пам'яті, постійне почуття втоми.
Читайте нас у Telegram
Гіпотиреоз призводить до уповільнення мовлення та рухових функцій, брадикардії, збільшення ваги, запоров. Пацієнти часто скаржаться на відчуття вираженої м'язової слабкості. Об'єктивно їх шкіра стає сухою, блідою та холодною на дотик. Волосся може стати грубим, що провокує їх випадання.
У жінок дефіцит гормонів щитовидної залози призводить до порушення менструального циклу. У деяких випадках гіпотиреоз може бути причиною аменореї, безплідності, гіперпролактинемії.
У пацієнтів похилого віку в деяких випадках гіпотиреоз може навіть імітувати деменцію.
Гормональна терапія при субклінічному та клінічному варіантах гіпотиреозу
Лікування субклінічного гіпотиреозу. Показанням до лікування субклінічного гіпотиреозу є підвищення рівня ТТГ у 10 разів і вище, а також гіпотиреоз на фоні вагітності.
При незначному підвищенні рівня ТТГ терапію слід починати, якщо мають місце клінічні симптоми гіпотиреозу (навіть незначні), вагітність, ідентифікація ТТГ-антитіл, зоб та гіперхолестеринемія.
Для молодих пацієнтів початкова доза тироксину становить 50-100 мкг/добу.
Якщо дефіцит гормонів щитовидної залози у пацієнта має місце бути вже тривалий час, тоді гормональна терапія має призначатися поступово: тироксин починають приймати з мінімальної дози та підвищують її на 25 мкг кожні два тижні до досягнення 100 мкг/добу.
Початкова доза тироксину залежить від того, наскільки давно у пацієнта має місце дефіцит гормонів щитовидної залози.
Підтримуюча доза залежить від ваги пацієнта. Зазвичай підтримуюча доза становить 100-200 мкг/день. Дози препаратів, які використовуються при субклінічному гіпотиреозі, нижчі за клінічний.
Читайте також: Основні причини та наслідки підвищення рівня ФСГ
ТТГ перевіряється не раніше ніж через 4 тижні після останнього збільшення дози гормонів. Після цього підтримуюча доза тироксину змінюється до необхідного рівня.
Після досягнення постійного рівня підтримуючої дози ТТГ перевіряється кожні 1-2 роки.
Особливості застосування замісної терапії тироксином в особливих випадках
У пацієнтів похилого віку, а також у осіб з ішемічною хворобою серця початкова доза тироксину становить 25 мкг/добу. Доза поступово збільшується з інтервалом від 3 до 4 тижнів. При цьому підтримуюча доза часто нижча за стандартну, а концентрація ТТГ близька до верхньої межі контрольного рівня.
У суперечливих випадках, наприклад, якщо гіпотиреоз може бути транзиторним, необхідно повторно визначити рівень ТТГ на шостому тижні після припинення лікування. Якщо рівень ТТГ вищий за референтний рівень, то пацієнт потребує прийому постійної замісної терапії тироксином.
Деякі ліки, особливо препарати заліза та кальцію, порушують засвоєння тироксину, тому ці медикаментозні засоби не слід приймати протягом 4 годин після прийому тироксину.
Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Ендокринологія». Можливо, Вас також зацікавить: Як розпізнати діабетичну нейропатію
За матеріалами EBM Guidelines «Hypothyroidism»
>
Поділіться:
Додати коментар