Як може маскуватися гіпотиреоз?

Найчастішою формою порушення функції щитовидної залози є розвиток гіпотиреозу.

Гіпотиреоз − це синдром, який характеризується повним або частковим порушенням функції щитовидної залози, абсолютним або відносним дефіцитом тиреоїдних гормонів та проявляється функціональними та органічними змінами органів-мішеней. Виділяють первинний, вторинний, третинний та периферичний гіпотиреоз.

Дізнайтеся у статті на estet-portal.com які ускладнення можуть виникнути за відсутності лікування гіпотиреозу.

• Клінічна класифікація гіпотиреозу
• Ускладнення та симптоматика гіпотиреозу
• Основні підходи до лікування гіпотиреоза

Клінічна класифікація гіпотиреозу

Найчастіше (99%) зустрічається первинний гіпотиреоз, зумовлений безпосередньо ураженням щитовидної залози, тому, якщо не зазначено інше, під терміном «гіпотіреоз» розуміють саме первинний гіпотиреоз.

При первинному гіпотиреозі підвищується рівень тиреотропного гормону (ТТГ) та знижується рівень тироксину (явний гіпотиреоз) або ізольовано підвищується ТТГ.

Читайте нас у Instagram!

Вторинний гіпотиреоз розвивається при зниженні тиреотропної функції гіпофіза, при третинному має місце патологія гіпоталамуса; периферичний гіпотиреоз обумовлений порушенням рецепторного сприйняття тиреоїдних гормонів.

Які метаболічні та гормональні порушення розвиваються при ожирінні

Характерною рисою гіпотиреозу є поступовий, дуже повільний розвиток та змащена клінічна картина. Протягом тривалого часу хворі можуть не помічати змін, що відбуваються, і не звертатися до лікаря.

До того ж на перший план виступає ряд симптомів з боку інших органів (нервовий, серцево-судинний систем, системи кровотворення та інших), які хворий не пов'язує з ураженням щитовидної залози.

Ускладнення та симптоматика гіпотиреозу

• Артеріальна гіпертензія

Підвищення артеріального тиску (АТ) визначають у понад 30-50% хворих на гіпотиреоз, найчастіше воно є одним з перших клінічних проявів захворювання.

У пацієнтів з гіпотиреозом визначають підвищений тонус центральних артерій та більш високий рівень центрального артеріального тиску. Характерною особливістю артеріальної гіпертензії при гіпотиреозі є початкове та переважне підвищення діастолічного АТ.

Деякі клініцисти навіть пропонують оцінювати тяжкість гіпотиреозу за рівнем підвищення діастолічного АТ.

• Порушення серцевого ритму

Найбільш типовим варіантом порушення ритму серця при гіпотиреозі є синусова брадикардія, яка відзначається у переважної більшості хворих та поєднується з відсутністю помітної зміни частоти пульсу при різних фізичних та психоемоційних станах.

Брадикардія може бути досить виразною і досягати 30-40 серцевих скорочень за хвилину. Ступінь брадикардії є одним із критеріїв тяжкості гіпотиреозу.

Причинами розвитку брадикардії є як зниження вмісту катехоламінів у крові та чутливості до них адренорецепторів серця, так і адаптація серця до зниженого основного обміну. Досить часто при тяжкому гіпотиреозі та брадикардії виникає блокада.

 

• Дисліпідемія

Дисліпідемія є одним із найбільш вивчених ускладнень з боку серцево-судинної системи при гіпотиреозі. Внаслідок дефіциту тиреоїдних гормонів відбувається порушення як синтезу, так і деградації ліпідів.

Автори дійшли висновку, що гіпотиреоз є більш вагомим фактором серцево-судинного ризику, ніж цукровий діабет, куріння, дисліпідемія або гіпертензія.

Предіабет: як виявити небезпечне стан та запобігти діабету

Для клінічної картини гіпотиреозу характерні зміни з боку більшості органів та систем. Вже при загальному огляді привертають увагу загальмованість хворого, апатія, уповільнена мова, низький грубий голос (внаслідок набухання голосових зв'язок).

Біоідентична гормональна терапія

Шкіра суха, бліда, блідо-жовтушна, холодна, з масивними гіперкератозами, особливо на ліктях, п'ятах; волосся ламке і тьмяне.

 

 

Остаточно підтверджує діагноз − визначення рівня гормонів у крові. Для проведення скринінгу на гіпотиреоз, як правило, не виникає потреби у визначенні всіх гормонів, пов'язаних із функцією щитовидної залози.

Найбільш діагностично значущим є визначення рівня ТТГ, при необхідності за показаннями ям визначають рівень тироксину.

Основні підходи до лікування гіпотиреозу

Лікування хворих на гіпотиреоз обов'язково повинно включати замісну терапію препаратами гормонів щитовидної залози. Незалежно від форми гіпотиреозу − первинним, вторинним або третинним, загальноприйнятим є призначення безпосередньо препаратів щитовидної залози.

Найбільш фізіологічним є призначення L-тироксину з розрахунку 1,5-1,8 мкг/кг на добу. Терапію рекомендують розпочинати з мінімальних доз препарату − 25 мкг на добу для осіб середнього віку та 12,5 мкг на добу для людей похилого віку з вираженими дистрофічними змінами в міокарді.

Надалі щотижня дозу збільшують, доводячи її до адекватної замісної. Контроль адекватності замісної терапії гіпотиреозу прийнято за рівнем ТТГ крові.

Слідкуйте за найактуальнішими новинами у світі естетичної медицини на нашому YouTube-каналі!