Хроническая тазовая боль: подходы к диагностике и терапии

 

Хронічний тазовий біль (ХТБ) ─ це помірний або сильний біль у нижній частині живота тривалістю не менше 3-6 місяців. Біль провокує функціональні розлади, негативно впливає на особисті стосунки, настрій, інтимне життя та погіршує стан загального здоров'я жінки. За поширеністю ХТБ не поступається бронхіальній астмі чи болю у спині. Це часта причина непрацездатності та зниження продуктивності праці, а це, у свою чергу, значно підвищує витрати на охорону здоров'я.

Дізнайтесь у статті на estet-portal.com як встановити причину синдрому хронічного тазового болю і які існують підходи до лікування даної патології.

Діагностика синдрому хронічного тазового болю

Для встановлення діагнозу дуже важливо ретельно зібрати медичний та хірургічний анамнез, докладно з'ясувати особливості та характеристики болю.

Читайте нас у Instagram!

>

Особливу увагу вимагає гінекологічний статус, включаючи перебіг вагітності та пологів, наявність диспареунії або травм. Детальне системне опитування треба зосередити на репродуктивній, травній, опорно-руховій, сечовидільній та нервово-психічній системах, що допоможе виявити можливі порушення та визначити напрямки подальшого діагностичного пошуку.

Як необхідно лікувати порушення мікробіома сечостатевої системи?

>

Необхідно провести цілеспрямоване детальне об'єктивне обстеження. Огляд визначається особливостями анамнезу, але обов'язково вимагає детального обстеження живота та тазу, яке слід проводити повільно та обережно, оцінюючи ділянки підвищеної чутливості, дискомфорту чи болісності, наявність об'ємних утворень чи інших патологічних змін.

 

My default image

 

Обстеження тазу починають із візуального огляду для виявлення почервоніння, виділень, ран, пошкоджень, тріщин, саден, лущення та інших відхилень. Для оцінки локальної хворобливості в області вульви або входу в піхву можна використовувати зволожений ватний тампон.

Мануальну частину обстеження тазу починають одним пальцем, відзначаючи будь-яку болючість, дискомфорт чи спазм.

Наступним кроком є ​​пальпація м'язів заднього проходу для оцінки тонусу та виявлення хворобливості. Далі обстежують інші відділи тазового дна, звертаючи увагу на чутливість або болючість сечового міхура та м'язово-кісткових структур. Завершують огляд бімануальним обстеженням, яке дає можливість оцінити розмір та рухливість матки, виявити болючість або вузли.

Лабораторні та клінічні дослідження при хронічному тазовому болю

З огляду на широкий диференціальний діагноз синдрому хронічного тазового болю, подальший діагностичний пошук ґрунтується на результатах анамнезу та об'єктивного обстеження. Всебічне лабораторне тестування має обмежене значення для встановлення причини патології. За наявності симптомів сечового міхура, зокрема при підозрі на цистит, проводять загальний аналіз сечі.

Гострий цистит: найчастіша жіноча проблема

 

My default image

 

Ультрасонографія (УСГ) органів тазу може допомогти ідентифікувати об'ємні утворення, виявлені під час пальпації. Однак, рутинне застосування методик візуалізації не рекомендується. У разі підозри на синдром тазового венозного застоюдоцільно провести УСГ для оцінки необхідності проведення інших методів візуалізації ─ комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії.

Медикаментозна терапія синдрому хронічного тазового болю

Нестероїдні протизапальні препарати та ацетамінофен можуть полегшити біль при ізольованому синдромі хронічного тазового болю та відсутності гінекологічної патології. При відсутності відповіді на застосування анальгетиків можна призначити один із доступних нейропатичних препаратів, які зазвичай призначають для лікування хронічного болю. Трициклічні антидепресанти (амітриптилін, іміпрамін) зменшують біль та симптоми депресії, покращують сон.

Сучасні погляди на лікування безсимптомної бактеріурії

Результати невеликого рандомізованого контрольованого дослідження (РКД) свідчать, що габапентин ефективніше зменшує симптоми хронічного тазового болю, ніж амітриптилін. Сучасні рекомендації вважають амітриптилін та габапентин препаратами першої лінії терапії, тоді як нортриптилін та прегабалін – альтернативними засобами. Хоча специфічних досліджень поки немає, для контролю хронічного тазового болю можна призначати венлафаксин та дулоксетин. Останній показаний жінкам, у яких ХТБ поєднується з депресією та стресовим нетриманням сечі.

Докази використання нервових блокад та нейромодуляції для контролю хронічного тазового болю досить слабкі. Тому їх можна застосовувати лише як один із компонентів комплексного лікування за умови проведення його висококваліфікованим фахівцем.

Ще більше корисної інформації на нашому YouTube-каналі:

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити