Простий герпес одне з найпоширеніших у світі вірусних захворювань (WHO, 1996). Інфікування вірусом простого герпесу можливе у будь-якому віці.
На початку захворювання з'являється первинна герпетична висипка утворюються згруповані везикули, погіршується загальний стан пацієнта. Надалі в умовах певних порушень гуморального та клітинного противірусного імунітету, включаючи придушення системи інтерферону, інфекція набуває рецидивуючого характеру.
Тільки в нашій статті на estet-portal.com дізнайтесь про останню доведену ефективність комплексного лікування рецидивуючого простого герпесу.
Підходи до лікування герпесу
Дані останніх публікацій доводять можливість ураження вірусом простого герпесу клітин імунної системи, що призводить до утворення своєрідного «порочного кола». Дедалі більше дослідників відносять рецидивуючий простий герпес (РПГ) до хвороб, мають імунопатологічну природу.
Читайте нас у Instagram!
>Існує чимало повідомлень щодо спроб використання для лікування герпесу різних імуномодуляторів як для монотерапії, так і в комплексі з противірусними препаратами, а також індивідуально підібраних імуномодуляторів для проведення монотерапії.
Відомо кілька підходів до протирецидивного лікування РПГ:
1) тривале, протягом декількох місяців, іноді року, безперервне проведення курсу ацикловіру (супресивна протигерпетична терапія);
2) терапія протигерпетичними вакцинами;
3) терапія імуномодулюючими препаратами та індукторами інтерферону.
Лікування розацеа: індивідуальний план при різних формах
Була проведена оцінка ефективності методу лікування РПГ, який поєднує проведення пролонгованої супресивної терапії ацикловіром та за індивідуальним вибором призначення імуномодуляторів з урахуванням результатів імунограм та чутливості до них лімфоцитів.
Порівнювали ефективність комплексного методу традиційної супресивної терапії ацикловіром, ацикловіром у поєднанні з імуномодуляторами без урахування чутливості до них лімфоцитів.
Об'єкт та методи дослідження пацієнтів з герпесом
У дослідженні взяли участь 50 пацієнтів (18 жінок та 32 чоловіки) з діагнозом РПГ (в області зовнішніх статевих органів, носогубного трикутника та сідниць). Вік хворих віком від 19 до 62 років. Тривалість захворювання становила від 4 місяців до 12 років. Частота рецидивів становила від 2 до 1 міс до 1 протягом 2 міс. У частини хворих спостерігали ремісії до 4 місяців. Тривалість рецидиву становила від 2 до 12 днів.
Локалізована лінійна склеродермія: типи, лікування
>Залежно від методу лікування герпесу хворі розподілені на 3 групи:
1-а група − 16 хворих, яким проводили курс супресивної протигерпетичної терапії (ацикловір у дозі 200 мг 3 рази на добу) протягом 6 тижнів;
2-а група − 22 хворих, яким поряд із супресивною терапією ацикловіром призначали індивідуально підібрані імунокоректори з урахуванням чутливості до них лімфоцитів in vitro;
3-я група− 12 пацієнтів з герпесом приймали ацикловір по 200 мг перорально 3 рази на добу протягом 6 тижнів та імунокоректори, чутливість лейкоцитів in vitro до яких була мінімальною або відсутня.
Імунологічне дослідження хворих здійснювали відповідно до вимог Меморандуму ВООЗ щодо тестів І та ІІ рівня.
Визначали абсолютну кількість лімфоцитів, їх основних популяцій (Т, В-0-лімфоцити) та субпопуляцій (Т-хелперів, Т-супресорів, активних Т-лімфоцитів), оцінювали функціональну активність Т-клітин за даними реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТ ) з фітогемаглютиніном (ФГА) та в-лімфоцитів за вмістом у сироватці крові імуноглобулінів IgА, G, M. Паралельно оцінювали фагоцитарну здатність нейтрофілів.
Заїди в куточках рота: етіологія та лікування ангулярного хейліту
Порядок дослідження чутливості клітин до імуномодуляторів
У пацієнтів 2-ї та 3-ї груп визначали чутливість лейкоцитів до таких імуномодуляторів, як спленін, тимоген, лаферон, циклоферон, нуклеїнат натрію. Ці імуномодулятори призначали в дозах та за схемами, передбаченими відповідними інструкціями. Лаферон і циклоферон, окрім імуномодулюючого ефекту, діють і як високоактивні індуктори ендогенного інтерферону.
Хворі всіх груп протягом 1 року до початку лікування не приймали препаратів, що впливають на стан імунної системи. Після закінчення лікування протягом року всі пацієнти перебували під амбулаторним наглядом за місцем проживання.
У деяких хворих через 1 місяць проводили імунологічне дослідження. Результати лікування оцінювали як:
− значне поліпшення (відсутність рецидивів під час лікування, скорочення їх тривалості та продовження періоду ремісії у 2 рази та більше, покращення загального стану),
− покращення (скорочення тривалості рецидивів, збільшення періоду ремісії менш ніж у 2 рази),
− відсутність ефекту (тривалість ремісії не збільшувалася).
Отримані дані обробляли з використанням критерію Пірсона, χ2.
Результати застосування імуномодуляторів
За даними імунологічного дослідження у хворих усіх клінічних груп у міжрецидивний період виявлено вторинну імунну недостатність, пов'язану з порушенням Т-клітинної ланки імунітету. У 72% (у 36 із 50) хворих відзначено зменшення загальної кількості Т-лімфоцитів, у 84,2% (у 42 з 50) порушення співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів (Т-х/Т-с) внаслідок різкого зниження Т-с.
При індивідуальному доборі імуномодуляторів ефективність запропонованої схеми протирецидивного лікування РПГ значно зростає. За даними дослідження при комбінації ацикловіру та індивідуально підібраних імуномодуляторів позитивний ефект відзначали у 86,6% пацієнтів.
Отже, призначення імуномодуляторів у поєднанні з тривалою супресивною терапією ацикловіром достовірно скорочує тривалість рецидивів, збільшує періоди між ними, покращує та в деяких випадках нормалізує показники Т-клітинного імунітету пацієнтів. Індивідуальний підхід до призначення імуномодуляторів сприяє підвищенню у 8 разів ефективності імунокоригуючої терапії.
Терапія вітіліго за допомогою інноваційної трансплантації клітин
Результати імунологічного дослідження у хворих усіх клінічних груп у міжрецидивний період свідчать про формування вторинної імунної недостатності внаслідок порушення Т-клітинної ланки імунітету. Проведення хворим на РПГ тривалої супресивної терапії ацикловіром не справляє протирецидивного ефекту. Після закінчення курсу частота рецидивів не знижується.
Призначення імуномодуляторів на тлі пролонгованого лікування ацикловіром сприяє скороченню тривалості рецидивів та продовженню періодів ремісії у кілька разів. Призначення імунокоригуючої терапії пацієнтам (з урахуванням чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів) значно підвищує ефективність лікування.
Мутації гена філаггріна як причина атопічного дерматиту
Поділіться:
Додати коментар