Диабетический кетоацидоз: своевременная диагностика и коррекция состояния

Діабетичний кетоацидоз – це патологічний стан, що характеризується вираженим підвищенням рівня глюкози та кетонових тіл у крові на фоні декомпенсації цукрового діабету. При цьому більшість пацієнтів отримує адекватне лікування кетоацидозу вже у стані коми, яка у 19% випадків має летальний кінець.

Тому кожен лікар має вміти вчасно діагностувати та призначити необхідну терапію кетоацидозу, оскільки від своєчасних заходів у багатьох випадках може залежати життя пацієнта.

У цій статті на estet-portal.com описані принципи клінічної та лабораторної діагностики кетоацидозу, а також лікувальні заходи, спрямовані на корекцію патологічного стану.

Що призводить до розвитку кетоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом

Патофізіологічною основою для розвитку кетоацидозу є недостатність рівня інсуліну в організмі у пацієнта з цукровим діабетом.

До цього можуть призводити такі фактори:

  1. Переривання режиму інсулінотерапії;
  2. Відсутність адекватного лікування цукрового діабету (застосування неадекватно малих доз інсуліну або відсутність інсулінотерапії взагалі тоді, коли вона показана);
  3. Гостра інфекція;
  4. Різке порушення загального стану на тлі гострої патології, наприклад, розвиток у пацієнта з цукровим діабетом інфаркту міокарда.

Слід також враховувати технічну можливість виходу з ладу у пацієнтів з цукровим діабетом інсулінових помп, що може призводити до неадекватного зниження рівня інсуліну в крові.

Читайте також: Терапія цукрового діабету: принципи лікування та методики інсулінотерапії.

Кетоацидоз: типові клінічні симптоми патологічного стану

Клінічна картина кетоацидозу в більшості випадків не викликає діагностичних труднощів.

Патологію слід запідозрити, якщо є такі симптоми:

  1. Відчуття спраги;
  2. Збільшення діурезу;
  3. Тусота;
  4. Біль у животі або грудній клітці;
  5. Тахікардія;
  6. Втрата ваги (у разі недіагностованого або погано контрольованого цукрового діабету);
  7. Лихорадка (якщо причиною розвитку кетоацидозу є інфекція);
  8. Порушення свідомості;
  9. Глибока гіпервентиляція (дихання типу Куссмауля);
  10. Запах ацетону на вдиху.

У біохімічному аналізі крові для кетоацидозу характерне підвищення рівня глюкози понад 15 ммоль/л. Але у деяких пацієнтів, зокрема вагітних жінок, кетоацидоз може розвиватися і за більш низьких значень глікемії.

Для кетоацидозу характерно підвищення рівня кетонових тіл у крові. Важливий момент: визначення кетонових антитіл у сечі не має діагностичного значення.

Визначення кетонових антитіл у сечі не має діагностичного значення.

Для кетоацидозу характерне порушення кислотно-лужного стану, що виражається у розвитку метаболічного ацидозу.

Читайте нас у Telegram

Діагностичний пошук при кетоацидозі: що необхідно досліджувати

Кетоацидоз необхідно диференціювати з такими патологіями, як гіпоглікемія, гіпоглікемічний гіперосмолярний синдром, лактатацидоз, уремічна кома, судинні катастрофи. Крім того, подібний до кетоацидозу стан може розвиватися у пацієнтів, які зловживають алкоголем на тлі припинення його прийому, але при цьому гіперглікемії не спостерігатиметься.

Згідно з міжнародними рекомендаціями, для виявлення причини кетоацидозу лікар повинен провести алгоритм діагностичних досліджень.

My default image

Вони включають:

  1. Об'єктивні дослідження, спрямовані на пошук вогнищ інфекції: аускультація легень, об'єктивне обстеження шкіри між пальцями ніг та безпосередньо на ногах (з метою виключення наявності бешихи);
  2. Лабораторні дослідження:

А) визначення рівня глікемії;

Б) визначення рівнів електролітів: натрію, калію, кальцію, магнію, фосфору;

В) бактеріологічне дослідження сечі;

Г) визначення СРБ (С-реактивного білка) та рівня лейкоцитів крові;

Д) кислотно-лужний баланс (якщо він доступний);

Е) визначення рівня креатиніну.

Інсулінорезистентність: чому гормон не може достукатися до клітин

Крім того, якщо можливою причиною розвитку кетоацидозу є інфаркт міокарда, слід негайно провести ЕКГ та визначити рівні тропонінів у крові.

Лікування кетоацидозу: принципи інфузійної терапії та введення інсуліну

Терапія кетоацидозу включає кілька компонентів, які ґрунтуються на головних патогенетичних ланках кетоацидозу (зокрема дегідратації та гіперглікемії). Слід виділити такі принципи корекції цієї патології:

  1. Інфузійна терапія: проводиться з метою регідратації пацієнта і має на увазі парентеральне введення фізіологічного розчину або розчину Рінгера. За наявності гіпернатріємії (плазмовий натрій 155 ммоль/л) слід використовувати 0,45% розчин NaCl. Швидкість запровадження розчинів становить 1000 мл протягом 30-60 хвилин. Надалі вона повинна становити 500 мл/год до досягнення рівня глікемії менше 12 ммоль/л. Після цього слід перейти на внутрішньовенне введення 5% розчину глюкози (попередження щодо розвитку гіпоглікемії).
  2. Інсулінотерапія: протягом першої години пацієнт повинен отримати інсулін швидкої дії шляхом безперервного інфузійного (але не болюсного) внутрішньовенного введення. Стартове дозування інсуліну: 0,1 ОД/кг, після чого переходять на введення інсуліну в дозі 0,1 ОД ОД/кг/година. При необхідності швидкість інфузії можна регулювати так, щоб концентрація глюкози в плазмі знижувалася на 2 ммоль/л/годину (моніторинг глікемії повинен здійснюватися щогодини).
Інсулінотерапія може бути проведена лише на тлі нормального рівня калію в крові.

Якщо внутрішньовенна інфузія інсуліну технічно неможлива, його можна вводити внутрішньом'язово. Стартова доза: 10-20 ОД інсуліну, після чого переходять на дозу 0,1 ОД/кг, яку слід вводити щогодини.

Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Ендокринологія». Можливо, Вас також зацікавить Глікозильований гемоглобін: що необхідно знати про цей показник.

Матеріал написаний на основі Guideline «Diabetic ketoacidosis» (2018).

>

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити