Захворювання підшлункової залози, як правило, мають тяжкий перебіг і часто переходять у хронічну форму, значно знижують якість життя пацієнта. Особливе місце у терапії панкреатиту займає лікувальне харчування. Дотримання дієти, розробленої з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта, дозволяє продовжити міжрецидивний період та запобігти розвитку важких ускладнень.
В останні десятиліття суттєво зросла захворюваність на запальні, пухлинні та інші хвороби підшлункової залози. Найчастіше вони протікають досить важко і мають тенденцію до хронізації. У більшості випадків хронічні захворювання підшлункової залози призводять до значного погіршення якості життя хворого.
Лікувальне харчування при захворюваннях підшлункової залози є невід'ємною частиною комплексної терапії. Правильне харчування необхідне у гостру стадію захворювання, сприяє запобіганню прогресуванню та хронізації захворювання, компенсує порушення травної функції. Таким чином, лікувальне харчування має велике профілактичне значення.
Завданнями дієтотерапії при захворюваннях підшлункової залози є: корекція нутритивного статусу хворого та виключення несприятливих нутритивних факторів, усунення дефіциту маси тіла та симптому мальабсорбції.
Основні принципи лікувального харчування
Лікувальне харчування має сприяти спрямованому впливу на обмін речовин, воно має і лікувати, і запобігати загостренню захворювань.
- Необхідно дотримуватися правильного режиму харчування: харчуватися регулярно, в один і той же час.
- Необхідно урізноманітнити раціон харчування.
- Слід індивідуалізувати лікувальне харчування: лікувати не хворобу, а хворого.
- Збалансованість раціону. Необхідно враховувати калорійність та хімічний склад основних продуктів.
- Необхідна правильна кулінарна обробка продуктів.
- При складанні індивідуальної дієти обов'язково враховувати супутні захворювання.
- Лікувальне харчування найбільш ефективно сприяє одужанню, якщо воно застосовується у поєднанні з іншими лікувальними факторами: зміною способу життя, фізичною активацією, застосуванням мінеральних вод та ін.
Дієтичні рекомендації для кожного конкретного пацієнта повинні складатися індивідуально з урахуванням виду, тяжкості перебігу захворювання, харчової непереносимості, супутньої патології та смакових уподобань.
У лікувальному харчуванні при захворюваннях підшлункової залози важлива строга етапність у розширенні харчового раціону. Етапність дієтотерапії передбачає поступовий перехід від повного голоду при гострому панкреатиті (або загостренні хронічного панкреатиту) до фізіологічно повноцінних дієт.
Лікувальне харчування при гострому панкреатиті та загостренні хронічного панкреатиту
При лікуванні гострого панкреатиту та наявності вираженого загострення хронічного панкреатиту, коли спостерігається інтенсивний больовий синдром, висока ферментемія та амілазурія, важливою метою лікування є іммобілізація вироблення панкреатичного соку. Ця мета може бути досягнута шляхом відмови від прийому їжі як у твердій, так і в рідкій формі та строгим постільним режимом. Виключається навіть вплив на хворого виду та запах їжі.
Щодо характеру голодування існують різні думки. Одні автори вважають за необхідне виключити прийом не лише їжі, а й рідини. Згідно з рекомендаціями інших вчених – ndash; хворим дозволяється прийом до 1,5-2 літрів рідини на добу у вигляді кип'яченої води, неміцного чаю без цукру, лужних мінеральних вод без газу ("Боржомі", "Єсентуки № 17", "Слов'янівська", "Бобруйска", "Новополоцька") , "Смирнівська") кімнатної температури (20-22°С), відвару плодів шипшини (10 г на 200 мл).
При виражених нутриційних розладах з 2-го дня голодування, а також при тривалому голодуванні для відшкодування потреби організму хворого у нутрієнтах пацієнтам призначають парентеральне харчування.
Залежно від виду та тяжкості перебігу захворювання голод призначається на період від 1–3 до 10–20 діб. При визначенні термінів слід пам'ятати, що гіперкатаболізм, що розвивається при тривалому голодуванні, зумовлює виснаження хворого, уповільнення репаративних процесів у підшлунковій залозі і погіршує перебіг захворювання. Тому перехід до природного харчування повинен здійснюватися якомога скоріше.
Основним принципом харчування є обережне поступове розширення раціону та повільне збільшення обсягу їжі, що вводиться.
Використовують механічно, термічно та хімічно щадні раціони. Всю їжу готують на пару чи відварюють. Їжа повинна бути рідкою або напіврідкою консистенції, теплою (температура готових страв 20-52°С). Рекомендують часті (6-8 разів на добу) прийоми їжі малими порціями (не більше 300 г). У початковому періоді лікування після повного голоду призначають переважно вуглеводне харчування (високомолекулярні полісахариди).
Надалі при стиханні загострення в раціон додають їжу, що містить велику кількість легкоперетравлюваних форм білка. У раціоні широко використовуються продукти тваринного та рослинного походження, що містять "інгібітори протеолітичних ферментів": яєчний білок, вівсянка, боби сої, картопля. Враховуючи наявний зв'язок розвитку та підтримки больового синдрому з нестачею панкреатичних ферментів у дванадцятипалій кишці, коли хворий починає їсти, йому під час їжі рекомендують приймати поліферментні препарати в адекватних дозах.
Надалі до раціону хворого приєднують додаткову квоту жирів. У зв'язку з вираженою стеатореєю, характерною для захворювань підшлункової залози, доцільно поповнення втрат шляхом збагачення раціону харчування продуктами, що містять жирні кислоти із середніми ланцюгами (олії). Пацієнтам зі стеатореєю та зниженням маси тіла, яким не допомагає замісна поліферментна терапія, рекомендують жири, що містять жирні кислоти з короткими ланцюгами (кокосова олія), оскільки вони швидше гідролізуються та всмоктуються, добре переносяться.
Однак у 25% хворих вони викликають нудоту та посилюють діарею. Тугоплавкі жири (особливо тваринного походження) погано переносяться хворими, вони підтримують запальний процес, посилюють біль у животі та проноси.
Хворим категорично протипоказані продукти, що мають "сокогонну" дію: м'ясні, рибні, кісткові, грибні бульйони та відвари, страви та продукти, приготовані шляхом обсмажування тощо.
Принциповим заходом вважають абсолютну відмову від алкогольних напоїв, оскільки алкоголь є прямим стимулятором панкреатичної секреції. Алкоголь також негативно впливає на органи і структури, пов'язані з підшлунковою залозою: шлунок, дванадцятипала кишка, сфінктер Одді, судини.
Дієтотерапія призначається на тривалий термін (не менше 2-3 місяців) з метою стимуляції метаболічних та репаративних процесів у підшлунковій залозі та інших органах та системах організму, нормалізація імунного статусу.
Харчування у фазі ремісії гострого та хронічного панкреатиту
Після досягнення ремісії при загостренні панкреатиту важливо запобігти розвитку рецидивів і прогресу панкреатиту, а також скоригувати нутриційні порушення.
K. Morgenroth та співавт. (1991) запропонували наступну схему дієтотерапії при хронічному панкреатиті на стадії ремісії:
- частий прийом їжі при загальній енергетичній цінності 2500–3000 ккал на тлі адекватної ферментної терапії;
- зниження кількості жиру до 60 г/добу (540 ккал);
- споживання вуглеводів – 300–400 г/добу (1200–1600 ккал) при необхідності з введенням адекватної дози інсуліну;
- споживання білка – 60–120 г/добу (320–480 ккал).
У період ремісії розширюється діапазон рекомендованих продуктів та страв. У фазі ремісії хронічного панкреатиту показано активне включення до раціону харчування різних овочів та фруктів у сирому, відвареному, запеченому та тушкованому вигляді. Овочі використовують у складі салатів, вінегретів, гарнірів та як окремі страви. Призначаються страви з різних круп (каші, плов із сухофруктами, морквою та відвареним м'ясом, пудинги, крупеники), відварені макаронні вироби.
Овочеві та круп'яні супи подають непротертими, дозволені буряки, борщі та борщ вегетаріанські, молочні, фруктові супи. Для покращення смаку страв можна використовувати різні соуси та прянощі. Як напої можна включати до раціону не тільки чай і відвар шипшини, а й каву з молоком, вітамінні чаї, некислі фруктові та овочеві соки.
Залишаються протипоказаними чорна кава, какао, холодні та газовані напої.
Найважливіше значення у профілактиці загострень хронічного панкреатиту мають утримання від алкогольних напоїв та куріння.
Пацієнтам у стадії ремісії призначають мало- та середньомінералізовані мінеральні води, що містять гідрокарбонати, сульфатний іон, двовалентну сірку. Мінеральні води приймають у теплому вигляді (37–40°С) курсом до 3–4 тижнів. Дозування мінеральних вод суворо індивідуальне.
Харчування при хронічному панкреатиті з інкреторною недостатністю
Прогресуючий патологічний процес із поразкою всієї підшлункової залози (зокрема клітин Лангерганса) зумовлює розвиток як екскреторної, а й інкреторної недостатності. Цей стан призводить до розвитку до дефіциту інсуліну та глюкагону та розвитку вторинного цукрового діабету.
В основі харчового раціону хворих з інкреторною недостатністю підшлункової залози, що розвинулася, – принципи харчування хворих на цукровий діабет із змінами, необхідними при хронічному панкреатиті.
При розробці індивідуального раціону виключають продукти та страви, що містять велику кількість легкозасвоюваних вуглеводів. Виключаються манна, рисова, вівсяна каші, картопля, кондитерські та борошняні вироби (білий пшеничний хліб), цукор та солодощі. З каш рекомендують гречану. Дозволяють спеціальний діабетичний або сірий пшеничний хліб із борошна грубого помелу в обмеженій кількості (не більше 250 г на добу). При приготуванні котлет замість хліба рекомендується вводити свіжий сир (на 100 г м'яса – 50 г сиру). Широко використовують різні цукрозамінники. Компоти, желе, муси готують з додаванням сахарину або ксиліту. Продукти харчування, багаті на вуглеводи, розподіляються рівномірно протягом дня або їх вживання приурочується до часу призначення антидіабетичних препаратів.
За матеріалами smed.ru
Додати коментар