Вважається, що перед гарними людьми відчинені всі двері — їм набагато простіше знайти гідну роботу, мати безліч друзів, відшукати другу половинку. Однак часто однією зовнішньою привабливістю неможливо прив'язати до себе людину, адже багатий внутрішній зазвичай має більш потужний привабливий ефект, ніж миле личко. Але чому ж тоді люди зациклюються саме на зовнішності і намагаються формувати своє оточення з миловидних особистостей, а коли впізнають красиву, але порожню людину, ближче розчаровуються в ній і втрачають інтерес до цієї персони?
Краса є багатогранним поняттям, яке включає фізичну привабливість, духовну зрілість, інтелектуальний рівень, естетичну оцінку побуту, психологічну гармонію особистості. Обов'язково на сприйняття нами краси впливає історичний час, мода, моральні та естетичні тенденції часу. Адже недарма у кожну епоху існували свої зразки краси. Але, незважаючи на це, кожен прагне бути гарним.
Навіщо це нам? Існує думка, що красиві люди щасливіші, впевненіші в собі, товариші. І, звичайно, нам хочеться бути такими. Нам хочеться користуватися успіхом у протилежної статі (адже біологічна роль зовнішньої привабливості – продовження здорового роду), нам хочеться бути соціально успішними адже зовні приємну людину підкріплену знаннями охочіше беруть на роботу), нам хочеться мати більше друзів (адже спілкуючись з красивими, ми стаємо і самі красивіше). І ось у бажанні цим володіти, багато хто підганяє себе під диктовані рамки сучасної краси, і в основному це лише зовнішній аспект. Але ось парадокс! Часто красиві жінки, навпаки, відштовхують від себе чоловіків (адже чоловіки бояться отримати відмову) і довго залишаються самотніми. Гарних людей приймають на роботу, але вимагають від них значно більше, ніж від людини із «звичайною» зовнішністю. Часто повних жінок беруть за дружину, а струнких блондинок залишають у коханках. Адже для здорового потомства потрібні міцні стегна, розвинені груди та вміння жертвувати собою.
Так чому ж зовнішня краса не завжди приносить нам полегшення та щастя в житті?
А тому, що краса починається з себе. Якщо людина приймає себе, розуміє свої потреби і почуття, вона стає впевненою в собі, знає, чого вона дійсно хоче, зникає напруження та тривожність. Такій людині легко спілкуватися з іншими, легше будувати взаємини. Коли на душі добре, коли Ви в гармонії з собою, тоді якісь зовнішні недоліки зовсім не помітні, а видно лише внутрішнє сяйво, яке так притягує інших і яким так хочеться мати.
>
Додати коментар