Гіпенгіофобія – або, кажучи простою мовою, переважний, надмірний, ірраціональний страх відповідальності – один із найпоширеніших тривожних розладів людини у сучасному світі. Це слово походить від грецького "hypengyos", тобто відповідальність і "fobos", що означає "страх".
Всі – з дитинства
Як і всі інші фобії, цей розлад буває спровокований травмою, перенесеною людиною в якийсь момент її життя в минулому.
Швидше за все, у дитинстві дуже суворі батьки майбутнього гіпенгіофоба жорстко покарали його за помилку, буквально відбиваючи прагнення до самостійних рішень. Або гіперопікаючі мати або батько вселили малюкові ідею про нездатність приймати вірні рішення самостійно. Вже цього часто буває достатньо для формування потужного "Над-Я", від влади якого людина намагається вислизнути за допомогою безвідповідальної поведінки. Однак згодом ситуація могла бути посилена.
Наприклад, якесь прийняте людиною помилкове рішення викликало вкрай несприятливі наслідки – аварію, катастрофу, трагедію чи просто прикру провал. Цей травматичний досвід активізує витіснені в підсвідомість дитячі травми та запускає фобічний механізм – прийняття на себе відповідальності регулярно та послідовно пов'язується людиною з інтенсивними негативними емоціями.
Жах-жах-жах
Гіпенгіофоб відчуває крайній ступінь занепокоєння аж до емоційного потрясіння та повного руйнування здатності до діяльності. Людина відчуває страх як перед можливістю зробити помилку, і перед соціальним осудом, що йде за скоєнням цієї помилки. Симптоми цього розладу – нездатність формулювати думки, задишка, нерегулярне серцебиття, пітливість, нудота, тремор та загальне відчуття паніки у ситуації, що вимагає прийняття рішень. Ці відчуття не дозволяють гіпенгіофобу брати на себе відповідальність.
Іноді індивід усвідомлює ірраціональність власних страхів, але частіше він переконує себе, що від нього вимагають занадто багато, внаслідок чого нехтує власними обов'язками та активно перекладає відповідальність на оточуючих його людей, звинувачуючи їх у тому, що відбувається у його житті.
Перемогти гіпенгіофобію? Можливо!
У важких випадках гіпенгіофобії людині необхідна допомога психотерапевта. Терапія цього розладу передбачає добудовування конструктів особистості, які відповідають за впевненість суб'єкта у власних силах, зміну ставлення до власних вмінь і здібностей, а потім формування здорової відповідальної поведінки. Найбільш ефективними методами є когнітивно-біхевіоральна терапія, НЛП, а формами – спеціалізовані тренінги та психотерапевтичні групи.
Однак у більшості випадків цілком можливо впоратися із розладом самостійно. Для цього необхідно насамперед усвідомлення індивідом проблеми та бажання працювати над тим, щоб подолати її. Сподіваємося, наші вправи та рекомендації нададуть Вам підтримку та допомогу на цьому шляху.
Step by step
Не намагайтеся взяти на себе надто багато справ – беріть відповідальність за них поступово – проект за проектом, сфера за сферою. Це дозволить грамотно здійснювати контроль та зменшить почуття страху.
Почніть із незначних справ, невдача в яких (наприклад, невимита каструля) не обернеться вселенською катастрофою.
Під мікроскопом
Візьміть аркуш паперу і запишіть з одного боку проблему, що вимагає взяття Вами відповідальності за неї, а з іншого – максимально відверто – страхи, пов'язані з прийняттям відповідальності щодо цієї проблеми. Наприклад, одруження - страх не заробити достатньо грошей для утримання сім'ї, страх повторення батьківського або власного колишнього досвіду відносин, сумніви у здатності бути в сім'ї головним і т.д.
А потім проаналізуйте кожен зі своїх страхів – чи він нерозв'язний.
Повінь
Хороша методика боротьби зі страхом – "повінь", уявне повне занурення в те, що здається Вам жахливим.
Виробіть толерантність до стресової ситуації прийняття рішення, розігруючи її вперед крок за кроком у своїй уяві. Повторюйте процедуру в різних варіантах її розвитку, допоки страхи не зникнуть. Чим частіше Ви робите це, тим автоматичнішою і менш емоційною стає Ваша реакція на стрес. Відповідно, потрапляючи в подібну ситуацію в реальності, Ви опинитеся в змозі прийняти відповідальність за те, що відбувається.
Як би не було страшно приймати рішення, важливо розуміти, що повна відповідальність за власне життя і все, що в ньому відбувається – це єдиний шлях до успіху, реалізованості та щастя. Адже коли людина вважає, що здатна на щось, або коли вважає, що нездатна – вона дивним чином має рацію в обох випадках. І лише Вам вибирати варіант, який буде втілений у Вашому житті.
Додати коментар