Зазвичай людям важко пояснити, що таке кохання, чому воно виникає і як закохані обирають одне одного. Деякі стверджують, що між ними "пробігла іскра" та охрестили любов "хімією", інші щиро вірять у те, що зустріти свою другу половинку кожному призначено долею. Однак, у відомих вчених зовсім інша думка з цього приводу.
На думку Герта тер Хорста, проведення багатьох досліджень на людях є недоцільним, а прояв любові має вивчатися залежно від того, на якій стадії стосунків на даний момент перебувають закохані. На його думку згодна відомий дослідник романтичних відносин, Хелен Фішер.
Трикомпонентна теорія кохання
Американським психологом Робертом Стернбергом було створено трикомпонентну теорію кохання. Відповідно до неї, відносини здатні розвиватися у часі та проходити стадії зобов'язань, близькості та пристрасті.
Виділяють три стадії романтичних відносин:
Закоханість (being in love). Цей етап триває приблизно півроку, супроводжуючись високим рівнем пристрасті та стресу.
Пристрасне кохання (passsional love). Тривалість цієї стадії – кілька років. За цей час відбувається зміна ейфорії коханців спокоєм. Також простежується зниження рівня стресу. Вважається, що тим часом відбувається нормалізація рівня кортизолу. Кортизол – регулятор вуглеводного обміну організму, що бере участь у розвитку стресових ситуацій. Ендокринолог Любослав Старк вважає, що вирішальну роль тут відіграють окситоцин та вазопресин, адже вони пов'язані з формуванням довгострокових відносин.
Дружнє кохання (compassionate love). Відповідно до трикомпонентної теорії кохання, для цього періоду характерно зниженням пристрасті та формуванням довірчих відносин. У такій фазі відносини можуть бути десятиліттями.
Крім того, вчених цікавлять також процеси, що відбуваються в організмі людини під час розриву стосунків.
Наприклад, для дослідження кохання Хелен Фішер запросила людей, які нещодавно пережили розставання. Учасникам показували фотографії їхніх колишніх коханих у магнітно-резонансному томографі.
Таким чином, нейрофізіологами було з'ясовано, що такий стан призводить до активності кількох відділів мозку: покришки середнього мозку, частини базальних гангліїв та шкаралупи. На думку авторів, поява такої активності обумовлена відстроченою нагородою, що пов'язано з почуттям невизначеності, що виникає після розриву, яке з'являється у більшості людей після розпаду відносин.
Також відбувається надмірна активізація орбітофронтальної кори, нижньої частини лобової частки мозку, що провокується бажанням людини модифікувати свою поведінку та контролювати злість. Згідно з результатами нещодавно проведеного Крістіною Стюссель дослідження, після розставання відбувається зниження активності тих же нейрональних мереж, що і під час депресії. На думку багатьох дослідників, у найближчому майбутньому з'явиться можливість штучного регулювання кохання.
Також завдяки дослідженням любові у вчених з'являється можливість глибше вивчити природу психологічних розладів.
Джерело estet-portal.com
Додати коментар