Стригучий лишай відноситься до найбільш заразних грибкових інфекцій. Він легко передається при контактах не тільки від людей, а й від домашніх улюбленців, його поверхневі форми без належного лікування можуть переходити в хронічні і навіть у деяких випадках приймати інфільтративно-нагнолюючу форму, завдаючи чимало страждань пацієнтам. Провокуючими чинниками у розвиток стригучого лишаю нерідко стають стреси, деякі ендокринні захворювання. Про особливості діагностики та лікування лишаю, що стриже, читайте на estet-portal.com.
Способи передачі стригучого лишаю та фактори поширення, що провокують
Збудниками захворювання, що має назву стрижучий лишай, можуть бути патогенні грибки Microsporum та Trichophyton. Мікроспорія найчастіше передається людині від свійських тварин, а трихофіти здатні паразитувати лише на людському організмі. Зараження зазвичай відбувається контактно-побутовим шляхом. Найлегше поширюються мікроспорія, тому на лишай, що стриг, часто скаржаться діти 4-15 років, що підхопили грибок від кішок або собак. Тим не менш, поширення лишая, що стригуть, може відбуватися не тільки через контакти з пухнастими улюбленцями, загальні рушники і гребінці. Інфекцію можна отримати, скажімо, після візиту до перукарні та навіть після тісного тілесного контакту з іншою людиною, зараженою грибком.
Основним провокуючим фактором, що сприяє зараженню стригаючим лишаєм, називають стреси та депресії, що знижують захисні сили організму.
Для того, щоб паразитуючий грибок, що потрапив на шкіру, почав розмножуватися, йому необхідний пошкоджений шкірний покрив, а це може статися за таких обставин:
- порушення імунітету через стреси,
- шкірні захворювання,
- травми, опіки, подряпини,
- розм'якшення шкіри при тривалому контакті з водою.
Пацієнту варто нагадати, що якщо шкіра здорова та її цілісність не порушена, то навіть збудник стригучого лишаю, що потрапив на тіло, буде легко змитий водою під час гігієнічних процедур.
Як не помилитися в діагностиці лишаю, що стригуть
При підозрі на грибкову природу ураження шкіри слід призначити бактеріологічне дослідження зіскрібка з вогнища запалення. При виявленні грибкових суперечок можна вести мову про лишаї, що стриже.
При локалізації вогнищ на волосистій частині голови слід мати на увазі ймовірність фавусу (іншого різновиду грибка), на тілі стригучий лишай потрібно диференціювати від псоріазу та екземи. На гладкій шкірі його іноді плутають із рожевим лишаєм, проте лікування цих захворювань зовсім різне. Слід пам'ятати, що рожевий лишай, на відміну від стригучого, не буває на обличчі, кистях рук і стопах, він мимоволі дозволяється через 2 місяці, тоді як лишай, що стриг, без лікування може роками давати періодичні рецидиви.
Глибока форма стригучого лишаю може бути сплутана з флегмоною та остиофоллікулітом. Ця форма дуже болюча, пацієнт відчуває сильне нездужання, тому важливо вчасно та правильно діагностувати. хвороба.
Лікування стригучого лишаю: як правильно поєднувати місцеві та системні препарати
Лікування стригаючого лишаю спрямоване на боротьбу з грибком, що спричинив захворювання. Зазвичай рекомендується поєднання системного та місцевого лікування. Скажімо, гризеофульвін перорально в дозі, яка розраховується для пацієнта індивідуально, може поєднуватись з місцевими протигрибковими засобами, що містять клотримазол, тербінафін, кетоконазол. Місцево наносять креми, спрей мазь, шампунь – залежно від локалізації вогнища лишаю, що стриже.
Системний протигрибковий препарат приймають протягом 15-25 днів із щотижневим бактеріоскопічним контролем. Якщо у зіскрібку грибок не виявлено, прийом препарату внутрішньо триває ще 14 днів у тому ж дозуванні через день.
Аналіз після закінчення лікування робиться тричі: відразу після закінчення прийому препарату, через тиждень, через 3 місяці. Тільки всі три негативні результати свідчать про успішне лікування.
Якщо один із аналізів дав позитивний результат, схему лікування слід переглянути. Бажано призначити додатково препарати для зміцнення судин та покращення мікроциркуляції.
Поділіться:
Додати коментар