Хронічна кропив'янка стала актуальною проблемою в алергології та дерматології, оскільки кількість пацієнтів з такою недугою постійно збільшується. Це пов'язано зі зниженням реактивності організму, а також з різкою зміною харчування та вживанням все більшої кількості продуктів із ГМО та хімічними сполуками. Діагностикою та лікуванням хронічної кропив'янки потрібно займатися при перших симптомах хвороби. Як проводитися діагностика і які принципи лікування хронічної кропив'янки читайте далі в нашій статті.

Діагностика та принципи лікування хронічної кропив'янки

Дослідження довели здатність функціональних аутоантитіл до активізації базофілів та опасистих клітин шкіри. In vivo це проявляється гіперемією та розвитком пухиря на місці внутрішньошкірної ін'єкції аутологічної сироватки, in vitro проявляється процесом, який є «золотим стандартом діагностики» - під дією сироватки у пацієнта з хронічною ідіопатичною кропив'янкою вивільняється гістамін.

Для виявлення аутоімунної кропив'янки використовують скринінговий метод із постановкою шкірного тесту з аутологічною сироваткою. Позитивною є внутрішньошкірна проба з гістаміном у дозі 10 мг/мл.

Місцеву імунологічну реакцію оцінюють через 15 та 40 хвилин. Негативний результат свідчить про відсутність механізмів аутоімунної відповіді, позитивний говорить про його наявність лише у 25-40% випадків. Після оцінки тесту підбирається лікування хронічної кропив'янки.

printsipy-i-metody-lecheniya-khronicheskoj-krapivnitsy

Принципи лікування хронічної кропив'янки:

  • виявлення причин та їх усунення;
  • купування загострення за допомогою антигістамінних препаратів та глюкокортикостероїдів, а також дезінтоксикація;
  • вибір базисної терапії (антилейкотрієнові препарати, кортикостероїди, протизапальні, селективні Н1 - гістаміноблокатори);
  • лікування супутньої патології, яка може бути етіологічним фактором кропив'янки;
  • профілактика кропив'янки.

Труднощі та особливості лікування хронічної кропив'янки

У лікарів, що лікують, можуть виникати труднощі при лікуванні хронічної кропив'янки на тлі можливої ​​відсутності клінічної ефективності антигістамінних препаратів. Однак клінічна практика показує, що лікування хронічної кропив'янки починається із застосування антигістамінних препаратів незалежно від участі аутоімунних механізмів. Основні методи лікування хронічної кропив'янки читайте на estet-portal.com. У пацієнтів з аутоімунною кропив'янкою спостерігається більш тяжкий перебіг захворювання у поєднанні з низькою ефективністю антигістамінних препаратів. Тоді доцільним є призначення системних глюкокортикостероїдів.

Відмінною особливістю імунологічної активації опасистих клітин при аутоімунній кропив'янці є формування відповіді «пізньої фази».

При цьому необхідно призначити глюкокортикостероїди, які не впливають на імунологічну активацію опасистих клітин, але які попереджають формування клітинного інфільтрату. Тому лікування хронічної кропив'янки нагадує терапію алергічного риніту та астми, коли важливо діяти на реакцію «пізньої фази».

Основні методи лікування хронічної кропив'янки

Призначаючи лікування при аутоімунній кропив'янці, її не слід розглядати як алергічну реакцію. Терапевтичною мішенню при хронічній аутоімунній кропивниці є запалення, яке розвинулося внаслідок аутоімунних процесів, а не справжніх алергічних.

Лікування хронічної кропив'янки середньої тяжкості проводиться застосуванням різних груп препаратів, так само як і лікування гострої кропив'янки. Тяжкий перебіг аутоімунної кропив'янки вимагає призначення таких процедур, як внутрішньовенне введення імуноглобулінів, плазмаферез, застосування циклоспорину-А та кортикостероїдів. При необхідності призначення системних глюкокортикостероїдів допустимі лише короткі курси преднізолону в добовій дозі не більше 40 мг протягом 5-7 днів. Тривале застосування кортикостероїдів не рекомендовано з метою запобігання побічним ефектам. Також можливе загострення хронічної кропив'янки при відміні кортикостероїдів.

Таким чином, у більшості випадків хронічна кропив'янка має аутоімунний генез. Лікування хронічної кропив'янки полягає у проведенні плазмаферезу, внутрішньовенному введенні імуноглобулінів та у призначенні циклоспорину – А та ГКС.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити