Коли йдеться про пластичну хірургію, а точніше про найскладніший і важливий її розділ – реконструктивне відновлення зовнішності, що постраждала внаслідок хвороби чи нещасного випадку, для лікаря не може бути рутинних, звичних, пересічних підходів. Кожен крок, будь-яке рішення ретельно прораховується.
Про особливості реконструктивної хірургії – слово одному з провідних пластичних хірургів зі світовим ім'ям, людині, яка стояла біля витоків розвитку щелепно-лицьової хірургії, доктору медичних наук, професору, генеральному директору "АРТ-Клінік" Олександру Івановичу Неробєєву.
Олександр Іванович Неробєєв,
пластичний хірург, доктор медичних наук,
професор, генеральний директор "АРТ-Клінік"
Коли говорять про пластичну хірургію, насамперед мають на увазі омолоджуючі операції. А яке місце в цьому розділі хірургії займають реконструктивні операції?
Реконструктивна хірургія є основою пластичної хірургії
Насправді реконструктивна хірургія – основа пластичної. За кордоном лікар може вважатися пластичним хірургом лише після того, як 5 або 10 років пропрацював у цій галузі.
У нас склалася зовсім інша практика: 98% пластичних хірургів приходять у цю професію через два роки після закінчення медичного інституту, у кращому разі освоївши дві-п'ять косметичних операцій.
Чи часто Вам доводиться стикатися з помилками колег?
Постійно. 30% моєї роботи в естетичній хірургії – це виправлення роботи моїх колег. Особливо сумно, коли, не розуміючи, з чим мають справу, співробітники приватних косметичних клінік беруться за онкологію та, скажімо, видаляють небезпечну родимку. У таких випадках помилка лікаря може мати фатальні наслідки.
Якщо говорити про реконструктивну хірургію, тут ситуація ще серйозніша. Ось вам недавній приклад. Приїхав до нас у клініку чоловік, у якого на пожежі сильно постраждало обличчя, він осліп. Перш ніж до нас потрапити, бідолаха протягом семи років переніс 100 (!) операцій. І – ніякого ефекту: у нього не було носа, він не міг толком жувати, у нього погано відкривався рота… Зір ми йому, звичайно, не повернули, але зовнішність суттєво покращили.
Які операції Ви вважаєте найскладнішими?
Все. На особі немає пересічних операцій. Тут все на очах, адже одягом обличчя не прикриєш. Тому кожна така операція ретельно прораховується. На це, а також на передопераційне обстеження потрібно більше 50% часу, відпущеного на лікування.
Чи багато нововведень у щелепно-лицьовій хірургії?
Дуже! Нам стали доступні такі технології, про які ми років 20 тому і не мріяли: починаючи від комп'ютерного віртуального моделювання операцій до операційних мікроскопів, мікрохірургічним інструментарієм, який дозволив оперувати на структурах діаметром менше 1 мм!
Не менш значними є й досягнення наукового плану. Дуже пишаємося тим, що навчилися розробляти та успішно впроваджувати нові методики переміщення власних тканин пацієнта на місце втрачених із негайним відновленням їхнього кровообігу. Тепер ми можемо все. Наприклад, взяти кістку з ноги і сформувати з неї нижню щелепу. Або відновити лицьовий нерв, який постраждав після інсульту, травми або операції з видалення онкологічної пухлини обличчя, шиї.
Чи вірно, що Ви одним із перших стали робити реконструктивні операції онкологічним хворим?
Спочатку мене за це лаяли. Адже раніше була зовсім інша тенденція: видалити пухлину і три роки людину не чіпати. Я ж порушив питання якості життя цих хворих. Адже коли людину оперують з приводу раку, часом їй видаляють дуже багато тканин: язик, губу, ніс… Пацієнт залишається живим, але як він живе?! По суті, він стає соціальним каліком.
На щастя, я був почутий. Мене почали пускати в онкологічні клініки, де після того, як тамтешні хірурги видаляли уражені пухлиною тканини, я відразу починав їх відновлювати. Багато реконструктивних операцій провів і в НДІ нейрохірургії ім. Бурденко. Я тоді так багато оперував у різних клініках, що мене навіть жартома прозвали "лікарем з валізкою".
А зараз "лікар із валізкою" по клініках їздить?
Практично ні. Там, де я оперував, я всьому онкологів та нейрохірургів навчив. І тепер первинну післяопераційну пластику вони роблять самі, надсилаючи до нас до інституту лише найскладніші випадки.
Ви приймаєте таких пацієнтів? Будь-яких?
Практично. Все залежить від стану здоров'я людини, яка звернулася до нас за допомогою. Але за віком жодних обмежень немає. Найстаршій моїй пацієнтці було 93 роки. Пухлина знищила їй носа. Вона прийшла до мене і попросила щось із цим зробити, бо правнуки її бояться. Ніс ми їй відновили, і вона прожила після цього ще два щасливі роки…
За що ви любите свою роботу?
За складність. Косметичні операції мені такого задоволення не дають. Там мало фантазії. У щелепно-лицьовій реконструктивній хірургії стандартних операцій практично немає. І це добре. Найстрашніше у нашій спеціальності – скотитися до стандарту. Сподіваюся, що у нас цього не станеться.
За матеріалами АіФ
Поділіться:
Додати коментар